Герардус Мойман

Герардус Мойман
нід. Gerardus Leonardus Mooyman
Народився	23 вересня 1923(1923-09-23)  Апелдорн, Гельдерланд, Нідерланди
Помер	21 червня 1987(1987-06-21) (63 роки)  А-ен-Гюнзе, Дренте, Нідерланди  ·автомобільна аварія
Країна	Нідерланди
Діяльність	військовослужбовець, бізнесмен
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Унтерштурмфюрер
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Штурмовий піхотний знак в сріблі
Медіафайли у Вікісховищі

Герардус Леонардус Мойман (нід. Gerardus Leonardus Mooyman; 23 вересня 1923, Апелдорн — 21 червня 1987, А-ен-Гюнзе) — нідерландський доброволець військ СС, унтерштурмфюрер військ СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Син торговця-католика, який під час Великої депресії приєднався до націонал-соціалістичного руху. Спочатку навчався на слюсаря, потім працював помічником фармацевта. В квітні 1942 року поступив на службу в добровольчий полк СС «Північний Захід», потім перейшов у добровольчий легіон СС «Недерланд». З січня 1943 року воював на Східному фронті. 13 лютого 1943 року в районі Ладозького озера знищив 13 радянських танків. 20 лютого 1943 року став першим іноземним добровольцем-кавалером Лицарського хреста Залізного хреста. Після цього активно використовувався нацистською пропагандою і подорожував Нідерландами. Висувались пропозиції називати вулиці нідерландських міст іменем Моймана, проте той відмовився. В серпні 1943 року поступив на офіцерські курси в юнкерське училище СС. Навесні 1944 року повернувся на Східний фронт. 4 травня 1945 року взятий у полон американськими військами. В 1946 році засуджений до 6 років позбавлення волі за колабораціонізм, в серпні 1949 року звільнений. Решту життя провів як непомітний підприємець. В 1967 році дав інтерв'ю журналу «Revue», в якому засудив злочини нацистів і заявив, що зробив помилку, коли вступив у війська СС. Загинув в автокатастрофі.

Звання

• Штурмманн військ СС (20 лютого 1943)
• Роттенфюрер військ СС (1943)
• Унтершарфюрер військ СС (1943)
• Щтандартеноберюнкер військ СС (літо 1944)
• Унтерштурмфюрер військ СС (21 червня 1944)

Нагороди

• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (вересень 1942)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (6 лютого 1943)
  • 1-го класу (10 лютого 1943)
• Лицарський хрест Залізного хреста (20 лютого 1943) — як командир гармати 14-ї роти добровольчого легіону СС «Недерланд»; після війни віддав нагороду колекціонеру.
• Штурмовий піхотний знак в сріблі
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Нарукавний знак «За знищений танк»

Література

• Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 551.
• Walther-Peer Fellgiebel: Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945, Podzun-Pallas Verlag, Friedburg 2000, ISBN 3-7909-0284-5