Генрих Грайнахер

Генрих Грайнахер
нім. Heinrich Greinacher[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився31 травня 1880(1880-05-31)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Галлен, Швейцарія[2]
Помер17 квітня 1974(1974-04-17)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих (93 роки)
Берн, Швейцарія[2]
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
 Швейцарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик, викладач університету
Alma materЖеневський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
HU Berlin Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфізик Редагувати інформацію у Вікіданих, фізика[3] Редагувати інформацію у Вікіданих і експериментальна фізика[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЦюрихський університет[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Цюрихський університет[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бернський університет[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникEmil Warburgd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих

Генрих Ґрайнахер (іноді: Грейнахер; нім. Heinrich Greinacher, правильна вимова Хайнріхь Ґрайнахер; 31 травня 1880, Санкт-Галлен — 17 квітня 1974, Берн) — швейцарський фізик. Поставив початкові експерименти і розвинув теорію магнетрона — «серця» мікрохвильовки, розробив Помножувач Ґрайнахера[5].

Ґрайнахер був єдиною дитиною в родині шевця Генріха Ґрайнахера і його дружини Пауліни. Він відвідував школу в Санкт-Галлені і вивчав фізику одночасно в Женеві та Берліні. Також він навчався на піаніста в Женевській консерваторії. Будучи по народженню Німецьким підданим, він натуралізувався в Швейцарії в 1894 році. У Берліні Ґрайнахер відвідував лекції Макса Планка і здобув ступінь доктора наук в 1904 році під керівництвом Еміля Варбурга. У 1907 році він отримав право на обіймання професорської посади в Цюріхському університеті, а в 1912 році переїхав до Цюріха на постійне місце проживання. З 1924 по 1952 році він був професором експериментальної фізики і директором фізичного інституту в Бернському університеті.

У 1912 році Ґрайнахер придумав магнетрон і дав фундаментальний математичний опис його роботи[6][7]. У 1914 році він винайшов Помножувач Ґрайнахера (випрямні схеми для подвоєння напруги)[8]. У 1920 році він узагальнив цю ідею отримавши ступінчастий помножувач напруги, і розробив методи виявлення заряджених частинок (пропорційний лічильник, іскрова камера)[9]. У 1930-х, з допомогою незалежно відкритого помножувача для дослідження атомних ядер, британські дослідники відкрили наведену радіоактивність.

Особисте життя

Ґрайнахер одружувався двічі: в 1910 році з німкенею Марі Мальманн, з якою він мав двох дітей, а потім з 1933 з Фрідою Урбен з Інквіля (Швейцарія).

Фундація

У 1988 році в Берні був заснований фонд Генріха-Ґрайнахера (Heinrich-Greinacher-Stiftung). Гроші для фонду отримали з маєтку подружжя Фріди та Генріха Ґрейнахера. Процентні доходи від капіталу Фонду використовуються для фінансування премії Генріха Ґрнаахера та для просування молодих дослідників та вчених.

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #117557854 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ а б в г https://www.physik.uzh.ch/de/institut/emeriti/Heinrich-Greinacher.html / Hrsg.: Universität Zürich
  5. ↑ Журнал «Электричество», 1939, номер 10-11, стр. 83.
  6. ↑ H. Greinacher (1912) «Über eine Anordnung zur Bestimmung von e/m» [Архівовано 8 березня 2021 у Wayback Machine.] (Об аппарате для определения электромагнетизма), Verhandlungen der Deutschen Physikalischen Gesellschaft, 14 : 856—864.
  7. ↑ «Invention of Magnetron». Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 3 серпня 2019.
  8. ↑ Greinacher, H. (1914), Das Ionometer und seine Verwendung zur Messung von Radium- und Röntgenstrahlen [The ionometer and its application to the measurement of radium- and Röntgen rays], Physikalische Zeitschrift (German) , 15: 410—415, архів оригіналу за 24 травня 2021, процитовано 3 серпня 2019. Його подвоювач напруги зображений на мал. 4 на стор. 412. Він використовував електролітичні випрямлювачі, які позначені «Z» (Zellen, осередки).
  9. ↑ Greinacher, H. (1921), Über eine Methode, Wechselstrom mittels elektrischer Ventile und Kondensatoren in hochgespannten Gleichstrom umzuwandeln [On a method to transform a.c. current via electrical diodes and capacitors into high-voltage d.c. current], Zeitschrift für Physik (German) , 4 (2): 195—205, Bibcode:1921ZPhy....4..195G, doi:10.1007/bf01328615, архів оригіналу за 24 травня 2021, процитовано 3 серпня 2019