Гейнріх Марк

Гейнріх Марк
ест. Heinrich Mark
ест. Heinrich Mark
Прем'єр-міністр c повноваженнями президента
1 березня 1990 — 6 жовтня 1992
ПопередникТініс Кінт
НаступникЛеннарт Мері
Виконувач обов'язків прем'єр-міністра Естонії
8 травня 1971 — 1 березня 1990
ПопередникТініс Кінт
НаступникЕнно Пенно
Державний секретар Естонії
11 серпня 1953 — 8 травня 1971
ПопередникГельмут Маанді
НаступникАрвед Рууса
Народився1 жовтня 1911(1911-10-01)
Кроотусе, Киллесте, Пилвамаа, Естонія
Помер2 серпня 2004(2004-08-02) (92 роки)
Стокгольм, Швеція[1]
ПохованийСкугсчиркогорден
Відомий якполітик, адвокат
КраїнаЕстонія
Національністьестонець
Alma materТартуський університет
БатькоАвґуст Марк
(1883 — 1955)
МатиАнна Кароліна Райґ
(1887 — 1945)
У шлюбі зЕліс Вріман
(11 липня 1920 — 27 грудня 2006)
ДітиПеетер Марк
Нагороди
Кавалер ордена Державного герба 2 ступеня (Естонія)
Кавалер ордена Державного герба 2 ступеня (Естонія)
Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)
Орден «За заслуги перед Польщею» (Офіцерський Хрест)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марк.

Гейнріх Марк (ест. Heinrich Mark; нар. 1 жовтня 1911, Караскі, Киллесте, Російська імперія — пом. 2 серпня 2004, Стокгольм, Швеція) — естонський державний та політичний діяч, виконувач обов'язків прем'єр-міністра Естонії (8 травня 1971-1 березня 1990), прем'єр-міністр Естонії c повноваженнями президента (1 березня 1990-6 жовтня 1992)[2][3]. Почесний член Естонського літературного товариства, почесний доктор юридичних наук Тартуського університету (1998).

Життєпис

Закінчив початкову школу у рідному селі (1920-1924) та у Кроотусе (1924-1926), Тартуську вчительську семінарію (1926-1930), та правничий факультет Тартуського університету (1933-1938)[4].

Працював вчителем початкової школи у Таллінні (1933-1938, 1940-1941, 1941-1942).

Гейнріх Марк у 1939 році був обраний міським радником Тарту.

У 1940 році помічник адвоката у Тарту та секретар Тартуського університету.

Балотувався у Рійґікоґ від опозиційного Союзу трудового народу Естонії у 1940 році, але згодом був викреслений зі списку кандидатів.

У 1943 році емігрував до Фінляндії, де був одним з організаторів Естонського Бюро, помічником головного редактора газети «Malevlane». Через рік переїхав у Швеції, де оселився у Стокгольмі. У Швеції був асистентом Державної Комісії у справах іноземців.

Гейнріх Марк у 1945-1956 роках був головою робочої групи що опікувалася школами Комітету Естонії.

У період 1953-1971 роках був державним секретарем, а у 1971-1990 — заступником прем'єр-міністра та міністром військових справ у Естонському уряді у вигнанні[5].

З 1954-1975 рік — керівник бюро і помічник голови Комітету Естонії, в 1975-1982 голова, з 1982 року почесний голова Комітету Естонії.

У 1951-1979 роках Гейнріх Марк генеральний секретар Національної ради Естонії.

Уряд Естонської Республіки у вигнанні діяв до 7 жовтня 1992, коли Гейнріх Марк оголосив обраному Рійґікоґу про складання з себе повноважень.

Помер у Стокгольмі[6]. Його прах був спалений, а попіл розвіяний над цвинтарем Скуґсчюркоґорден у Стокгольмі[7].

Вшанування пам'яті

30 вересня 2011 року випущена поштова марка «Heinrich Mark 100», як частина серії марок «Очільники Естонської Республіка у 1918-2018»[8].

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1025961110 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Heinrich Mark [Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.] на сайті Президента Естонії
  3. ↑ Portree: Heinrich Mark «Eesti Ajaloomuuseum»
  4. ↑ Historical Dictionary of Estonia. Toivo Miljan
  5. ↑ Suri riigimees Heinrich Mark PM
  6. ↑ Stockholmis maeti riigimees Heinrich Mark. Архів оригіналу за 22 вересня 2015. Процитовано 7 травня 2018.
  7. ↑ Stockholmis maetakse Heinrich Mark. Архів оригіналу за 10 листопада 2015. Процитовано 7 травня 2018.
  8. ↑ Eesti Vabariigi riigipead, Heinrich Mark 100. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 7 травня 2018.

Посилання