Богдан Гдаль (16 жовтня1982, Київ) — графічний дизайнер, автор настінних розписів, шрифтовий розробник, громадський активіст.
Життєпис
Народився у Києві. Вищу освіту здобув в Педагогічному університеті ім. Драгоманова за спеціальністю «політолог» (1999—2004).[1] Працював кореспондентом газет (Україна Молода[2], Слово Просвіти) і журналістом на телебаченні. З 2007 року перейшов на фриланс як дизайнер та розробник вебсторінок.[1] 2015 року працював як відеограф та автор телепроєкту «Громадське. Інші» на Громадському телебаченні.[1] До і після цього періоду займався і займається творчою діяльністю. У своїх роботах як графічного дизайнера використовує авторську інтерпретацію об'єктів народної творчості.[3]
2009 року разом з дружиною Катериною Качур створили проєкт Рукотвори, що присвячений українським народним промислам. Цей проєкт став онлайн-майданчиком, який дозволив шанувальникам цього мистецтва знаходити авторів робіт дистанційно, а не лише на кількох тематичних фестивалях на рік.[2][7]
Громадські проєкти
Під впливом теорії розбитих вікон і під час загального піднесення перед Революцією Гідності у 2013 році захопився темою позитивного перетворення довколишнього міського простору,[2] що вилилося в кілька втілених проєктів:
2013—2014 поремонтував і змінив дизайн власного під'їзду в багатоквартирному житловому будинку на вулиці Автозаводській у Києві, що мало позитивний суспільний резонанс[2][8][9][10].
Розробив і встановив таблички на вулиці Автозаводській із закликом до пішоходів дотримуватися правил дорожнього руху при користуванні світлофорним переходом[11][12][13].
Виконав розпис майданчиків дитячого садочка Горобинка у Києві[14]
Розробив дизайн довгострокової кампанії «Припаркуйся правильно» щодо дотримання водіями правил паркування[15][16].
Створив графічну композицію для вшанування пам'яті жертв Голодомору[17];
2015 року добився вивільнення тротуару біля Національної опери у Києві від припаркованих автівок шляхом активного листування з міською владою[18][19].
У 2019 році став ініціатором проєкту вивільнення від автомобілів пішохідної зони біля столичного метро Теремки, який переміг на Громадському бюджеті Києва.[20]
Створював дизайн літер станції метро Почайна у Києві; варіант не було обрано.[21]
Ініціював розробку альтернативного символу Києва.[22][23]
Піднімав питання про наявність піратських шрифтів на купюрі української гривні номіналом 1000 гривень, яка видана у 2019 році. Свої аргументи підтвердив листом правовласників шрифту — компанії Adobe.[24][25][26][27] Резонанс у ЗМІ змусив Національний банк України опублікувати відповідь, в якій стверджується, що неліцензійних шрифтів на гривні немає[28].
Ввійшов у десяток волонтерів Facebook, які зробили найбільший внесок в переклад соцмережі українською мовою за весь період її існування (станом на 2020 рік)[29][30].
Розробив дизайн напису для перейменованої київської станції метро «Площа Українських Героїв»[32][33][34] та «Звіринецька»[35][36][37][38], дизайн було затверджено.[39]
Розробка шрифтів
З 2012 року під впливом творчої спадщини Георгія Нарбута та Василя Кричевського, робіт інших знаних художників, а також за допомоги таких сучасних українських шрифтовиків, як Генадія Заречнюка, Андрія Шевченка та Віктора Харика, розпочав розробку власних шрифтів[40][41][42]. Серед створених шрифтів:
Рукотвори (сучасний модерновий шрифт з асиметричними засічками) та Рукотвори Санс як його похідна версія (шрифт мав невеличкий скандал, бо був без дозволу використаний для оформлення подій за участі Президента України[43], але згодом конфлікт було залагоджено).
Старий Харків (шрифт, створений під впливом вивіски початку 20 століття з Харкова).[44]
