ГаґенбундГаґенбунд або Мистецька спілка Гаґена — група австрійських художників, яка утворилася в 1899 році. Назва групи походить від імені пана Гаґена, власника корчми у Відні, яку вони відвідували[1]. Рання історіяНайвидатнішими членами групи на початку були Генріх Лефлер та Йозеф Урбан, які спочатку працювали та виставлялись у консервативному Віденському Кюнстлергаузі, але в один момент, як і Віденська сецесія, повстали проти засилля старої традиції та створили власну організацію. Гаґенбунд діяв майже десять років у тіні популярного та успішного Сецесіону, і лише в роки після демонстративного виходу групи Клімта із Сецесіону, його членам вдалося виробити більш помірковану, незалежну лінію, в якій головну роль відігравала атмосфера групи. Після Першої світової війниПісля 1918 р. формальна мова Гаґенбунду стала домінувати у мистецькій діяльності у Відні, а в 1920-х рр. вона надавала найбільш помітного фокусу новим мистецьким течіям. Серед членів спілки у цей період були Теодор Фрід, Оскар Ляске, Антон Ганак, Кері Гаузер, Ґеорґ Маєр-Мартон, Ґеорґ Меркель, Серґіус Паузер, Фріц Шварц-Вальдеґ, Отто Рудольф Шатц, Альбін Еґґер-Лінц та Оскар Кокошка. Вони відмежувались як від сецесії, так і від експресіонізму в найважливіших питаннях естетики. Можливо, їм і імопнували пошуки реалізму експресіоністами, але вироблені ними рішення формальної виразності суперечили власним художнім цілям Гаґенбунду. Розпуск Гаґенбунду в 1938 роціУ березні 1938 р., через кілька днів після аншлюсу Австрії Німецьким райхом, і керівництво, і членство як Гаґенбунду, так і Сецесії виявлось разюче невідповідним до понять нацистської партії. У випадку з Гаґенбундом провідною фігурою був Леопольд Блауенштейнер, тож мистецтво Гаґенбунду було назване занепадницьким або декадентським. Багато єврейських членів Гаґенбунду терміново мусили втікати з Австрії, і майно Гаґенбунду було передане Асоціації візуальних художників. Спілка була розпущена 29 вересня 1938 р.[2] Члени та запрошені члени ГаґенбундуПерелік учасників узято з Chrastek.[3] Перераховано близько 250 художників, архітекторів та дизайнерів інтер'єрів та графіків, але оскільки нацисти знищили архіви Ґаґенбунду у вересні 1939 року, перелік довелося реконструювати, і він може бути неповним. Крім того, трохи менше 1300 запрошених художників виставлялися на виставках в Гаґенбунді. Серед них Едгар Дега, Йозеф Dobrowsky, Рауль Дюфі, Ліонель Файнінґер, Ґергарт Франкль, Себастьян Ісепп, Оскар Кокошка, Жак Ліпшиц, Адольф Лоос, Анрі Матісс, Едвард Мунк, Еміль Нольде, Макс Пехштайн, Пабло Пікассо, Оґюст Ренуар, Оґюст Роден, та Фердинанд Георг Вальдмюллер[4] Дійсні члени
Екстраординарні члениЦе жінки-мисткині, які починаючи від 1924 року могли брати учать у дискусіях і виставлятися, але не мали права голосу.
Члени-кореспонденти
Запрошені члени
Список літератури
Подальше читання
Посилання |