Гарчу Олег Дем'янович

Гарчу Олег Дем'янович
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження22 серпня 1966(1966-08-22) (58 років)
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Національна гвардія України
ФормуванняМіністерство внутрішніх справ України
Війни / битвиАнтитерористична операція на Донбасі
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
«Хрест Слави» (МВС України)
«Хрест Слави» (МВС України)
«Почесний знак МВС України»
«Почесний знак МВС України»
«За відзнаку в службі» I ст. (МВС України)
«За відзнаку в службі» I ст. (МВС України)
«За відзнаку в службі» II ст. (МВС України)
«За відзнаку в службі» II ст. (МВС України)
Медаль «10 років МВС України»
Медаль «10 років МВС України»
Медаль «15 років МВС України»
Медаль «15 років МВС України»
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (МВС України)
Медаль «За сумлінну службу» I ст. (МВС України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (МВС України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (МВС України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (МВС України)
Медаль «За сумлінну службу» III ст. (МВС України)
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Зовнішні зображення
Генерал-майор Олег Гарчу

Оле́г Дем'я́нович Гарчу (22 серпня 1966) — український військовик i правоохоронець. Начальник Управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України, генерал-майор внутрішньої служби Міністерства внутрішніх справ України.

Освіта

Службова кар'єра

Окупація Криму російськими військами (2014)

3 березня, у Сімферополі натовп вимагав у начальника управління пенітенціарної служби генерал-майора Гарчу скласти нову «кримську присягу» або написати рапорт про відставку; Гарчу відмовився підкорятися представникам «голови Ради міністрів» АРК Сергія Аксьонова[4][5].

Участь у АТО

Замістив загиблого генерала Кульчицького на посту начальника Управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України[6][7].

Сімейний стан

Одружений, виховує двох дочок.

Нагороди та відзнаки

Серед державних нагород і відомчих заохочувальних відзнак:

  • 1990 рік — одержав відомчу відзнаку МВС України, медаль «За відзнаку в службі» II ступеня[8].
  • 24 березня 2009 року — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання військового і службового обов'язку щодо захисту конституційних прав і свобод громадян — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня[9].
  • 25 березня 2011 року — одержав відомчу відзнаку МВС України, «Хрест Слави»[10].

Примітки

  1. ↑ Вихованці інтернату стріляли з армійської зброї. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  2. ↑ Урочисто клянуться українському народові. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  3. ↑ Указ Президента України від 24 липня 2012 № 516/2012 «Про присвоєння спеціальних звань». Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  4. ↑ В керівника кримської пенітенціарної служби вимагали присягнути на вірність Росії. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  5. ↑ У Криму активізувалися російські кримінальні авторитети (Он-лайн-трансляція брифінгу керівника Пенітенціарної служби). Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  6. ↑ З батальйоном оперативного призначення проведено тактичні навчання[недоступне посилання з липня 2019]
  7. ↑ Умовного противника знищив оперативний батальйон. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  8. ↑ Кримські чиновники … поділилися планами на майбутнє. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  9. ↑ Указ президента України № 181/2009 «Про відзначення державними нагородами України військовослужбовців внутрішніх військ МВС України». Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.
  10. ↑ Війська правопорядку відсвяткували день народження. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.

Посилання