Гарпія філіпінська

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гарпія (значення).

Гарпія філіпінська
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Яструбоподібні (Accipitriformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Підродина: Perninae
Рід: Pithecophaga
Ogilvie-Grant, 1896
Вид:
Гарпія філіпінська (P. jefferyi)
Біноміальна назва
Pithecophaga jefferyi
Ogilvie-Grant, 1896
Поширення - блакитним кольором

Гарпія філіпінська[2] (Pithecophaga jefferyi) мешкає виключно в тропічних лісах Філіппін і є одним з національних символів цієї країни[3]. Вбивство цього зникаючого птаха карається законами Філіппін дванадцятьма роками тюремного ув'язнення і великим штрафом[4].

Опис

Філіппінська гарпія досягає довжини 80-100 см, розмах крил до 220 см. Самиці, вагою від 5 до 8 кг, трохи більші за самців, вага яких становить від 4 до 6 кг. Відносно короткі крила і довгий хвіст дозволяють легко маневрувати при польоті в густому лісі. Голова філіппінської гарпії білувато-охриста, на потилиці чубчик з довгих і вузьких пір'їн. Дзьоб дуже великий і високий. Спинна сторона і крила бурі, хвіст з темнішими поперечними смугами, черевна сторона вохристо-білувата.

Поширення та охорона

Філіппінська гарпія належить до найрідкісніших видів яструбиних у світі. Він зустрічається на філіппінських островах Лусон, Самар, Лейте і Мінданао, де живе в густих високостовбурних тропічних лісах. Через руйнування його життєвого простору популяція сьогодні скоротилася до 200-400 особин. Вид вважається таким, що перебуває під критичною загрозою зникнення.

Живлення

Основна їжа гарпії змінюється від острова до острова залежно від наявних там тварин, особливо на Лусоні й Мінданао, оскільки ці острови знаходяться в різних фауністичних областях. Так, наприклад, філіппінський шерстокрил, основна здобич на Мінданао, відсутній на Лусоні[5]. Філіпінська гарпія воліє полювати на шерстокрилів і малайську пальмову цивету, але іноді живиться також дрібними ссавцями (пальмові вивірки і кажани), птахами (сови й птахи-носороги), плазунами (змії і варани) і навіть іншими хижими птахами. Іноді орли парами полюють на мавп. Один птах сідає на гілці поруч зі зграєю мавп, відволікаючи їх і надаючи змогу іншому в цей час непоміченим підлетіти й схопити здобич[6].

Розмноження

Філіппінські гарпії живуть моногамно і залишаються все життя зі своїм партнером. Самиці будують гнізда на висоті 30 м, переважно на деревах родини диптерокарпових. Вперше таке гніздо було знайдено лише в 1963 році. У нього відкладається по одному великому яйцю, а пташеням, що вилупилося, батьки опікуються протягом 20 місяців. Тривалість життя філіппінської гарпії досягає 60 років.

Класифікація

Філіппінські гарпії були відкриті лише в 1896 році британським дослідником Джоном Вайтхедом і були названі на честь його батька Джеффери Pithecophaga jefferyi Перша частина наукової назви в перекладі з грецького означає «мавпоїд».

Його виділяють в окремий рід, який залежно від джерела визначають то в підродині змієїдів, то в підродині канюків. Вчені Мічиганського університету досліджували ДНК філіппінського мавпоїда, виділену зі зразків його крові. Її порівняли з ДНК великої гарпії, гвіанської гарпії і новогвінейської гарпії. Всі ці три види споріднені між собою, але вони, як виявилося, не є близькими родичами філіппінського мавпоїда. Схожість в розмірах, місці проживання і поведінці є наслідком конвергентної еволюції[7]. У цей час вважається, що найближчі родичі філіппінської — це дрібніші змієїди[7].

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2013). Pithecophaga jefferyi: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Kennedy, R. S., P. C. Gonzales, E. C. Dickinson, H. C. Miranda, Jr., and T. H. Fisher (2000). A Guide to the Birds of the Philippines. Oxford University Press. ISBN 0-19-854669-6
  4. ↑ Farmer arrested for killing, eating rare Philippines eagle: officials". AFP.Farmer arrested for killing, eating rare Philippines eagle: officials". AFP. 2008-07-18. http://afp.google.com/article/ALeqM5hmMr60RIPEBrwEzz1o1iP8QnMt5w. Retrieved 2009-01-07
  5. ↑ Rare Birds Yearbook 2008. England: MagDig Media Lmtd. 2007. pp. 127. ISBN 978-0-9552607-3-5.
  6. ↑ Chandler, David; Couzens, Dominic (2008). 100 Birds to See Before You Die. London: Carleton Books. pp. 171. ISBN 978-1-84442-019-3.
  7. ↑ а б DNA study: RP eagle is one of a kind".[недоступне посилання з квітня 2019] Sun.Star Davao. 2007-12-15. Retrieved 2008-11-21

Література

  • Дементьев Г. П., Галушин В. М. Отряд Соколообразные, или Хищные птицы (Falconiformes) // Жизнь животных. Том 6. Птицы / под ред. В. Д. Ильичева, И. В. Михеева, гл. ред. В. Е. Соколов. — 2-е изд. — М.: Просвещение, 1986. — С. 137. — 527 с.
  • Акимушкин И. И. Мир животных. Т. 3. Рассказы о птицах / Серия Эврика. — М.: Молодая Гвардия, 1971. — С. 156. — 384 с.