|
Ганс Дюльфер
Йоганнес Еміль «Ганс» Дюльфер (нім. Johannes Emil Dülfer; 23 травня 1892, Вупперталь-Бармен, Німецька імперія —15 червня 1915, Аррас, Франція) — німецький альпініст, який здійснив понад 50 сходжень за новими складними (на початок XX століття) альпіністськими маршрутами та став найзнанішим як піонер використання в альпінізмі маятникової техніки[К 1] та нового способу спуску по мотузці з крутих гірських схилів, названого на його честь «дюльферзиц[de]», а також позначення взагалі спуску вниз з використанням мотузки[1][2]. БіографіяНародився в містечку Бармен, що нині належить до одного з округів Вупперталя, Німеччина. З дитинства займався музикою, став піаністом[3]. У 1911 році приїхав до Мюнхена, де вивчав медицину, а пізніше юриспруденцію та філософію[2]. Свій перший гірський досвід набув у 14-річному віці в Баварських Альпах, а трохи пізніше в Сильвреттских Альпах[en], де разом з батьком і під його наставництвом здійснив цілу низку сходжень. Дюльфер швидко прогресував як альпініст, і вже невдовзі після переїзду до Мюнхена близько зійшовся з такими альпіністами як-от Ганс Фіхтль[de] (яким став його вчителем, партнером і другом), Паулем Пройсом, братами Вальтером і Віллі Бернутами (нім. Bernuth) й іншими. Протягом наступних чотирьох років у період з 1911 до 1914 рік він здійснив понад 50 першопроходжень нових альпіністських маршрутів, переважно в масиві Кайзергебірге, а також у Доломітових Альпах, де підкорив 64 піки[2][3][4]. Його першим з найвидатніших сходжень стало проходження східної стіни Фляйшбанк[de] 15 червня 1912 року у зв'язці з Вернером Шарашмідтом (нім. Werner Schaaraschmidt), що вважається першим маршрутом п'ятої категорії складності, і залишався таким протягом наступних 60 років. 18 серпня 1913 року він разом із Вальтером Бернутом з однією мотузкою, трьома гачками та двома карабінами на двох пройшов західну стіну Чіма-Гранде у масиві Тре Чіме ді Лаваредо. Дюльфер лідирував на всьому маршруту, більшість ділянок пройшовши без нижньої страховки. Протягом тривалого часу цей маршрут залишався найскладнішим у масиві та «протримався довше», ніж маршрут Пройса Кампаніле-Бассо[it]. До також неперевершених для його часу маршрутів відносять його 500-метрову диретисиму (сходження прямо від підніжжя до вершини) західною стіною Тотенкікхль[de] (V+), знану як «Камін Дюльфера», а також маршрут північно-західною стіною Клайне-Гальт[de][2][5]. Численні знову пройдені маршрути Дюльфера увійшли до всіх путівників Кайзергебірга і Східних Альп. Жорж Ліванос[fr] — «імператор Доломіт»[6], сказав, що Дюльфер був «справжнім предтечею маршрутів шостої категорії складності»[5]. Ганс Дюльфер, як прибічник використання гаків під час сходжень, був опонентом Пауля Пройса, який виступав за «чистий стиль» в альпінізмі, мав на увазі, на думку останнього, використання допоміжного альпіністського арсеналу тільки в крайньому разі, хоча вони залишалися близькими друзями. Дюльфер був неймовірно засмучений загибеллю Пройса 3 жовтня 1913 року і, стоячи біля його могили, «плакав як дитина»[5]. Своє останнє сходження за новим маршрутом Ганс Дюльфер здійснив 1 серпня 1914 року з півдня на Цислезер-Одла (нім. Cisleser Odla)[2]. У грудні 1914 року він був призваний до армії. Загинув 15 червня 1915 року у Франції неподалік міста Аррас від поранення в горло уламком гранати, що розірвалася[4]. Короткий перелік нових маршрутів
Виноски
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
