uk %D0%93%D0%B0%D0%BC%D0%B7%D0%B0

Арабське письмо
	ا ب ت ث ج ح
	خ د ذ ر ز س
	ش ص ض ط ظ ع
	غ ف ق ك ل
	م ن ه و ي
	Історія[en] • Транслітерація[en] ; Цифри • Числа[en]
	Інші знаки та літери; Діакритики; Гамза • Танвін • Шадда; Та марбута ة‎ • Аліф максура ى‎; Лам-аліф لا‎‎; Сонячні та місячні літери
	Додаткові літери
	پ‎ ټ چ‎ څ ځ ډ ژ‎
	ړ ږ ښ ڤ گ‎ ڭ ڼ ; п; о; р;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гамза (значення).

Га́мза (араб. همزة‎ — «укол») — позаабеткова арабська літера, що передає гортанне зімкнення [ʔ].

Звучання та історія

Звук вимовляють зімкненням голосових зв'язок (закриттям голосової щілини) і їх миттєвим розімкненням (вибухом). Органи ротової порожнини при цьому не напружуються, а готують до вимови наступного звука. Подібне може трапитися в українській мові, якщо при збігові двох голосних провести між ними чітку межу (наприклад, ко-оперативний, по-одному).

В українській мові такий легкий вибух не має жодного змістового значення, натомість в арабській мові, де його вимовляють енергійніше, це самодостатній приголосний звук. Для його позначення використовують не літеру, а особливий значок, що має назву «гамза» (так само як і звук). Він має вигляд маленького гачка, проведеного проти годинникової стрілки, та прямого штриха, проведеного похило справа наліво.^[1]

Сусідні з гамзою голосні звучать так само, як при поєднанні з пом'якшеними приголосними. Гамза і айн, як і всі інші приголосні, можуть подвоюватися. Наприклад: رَأْسٌ رئيس سيئٌ أَمْرٌ.

Знак гамза (ء) було введено пізно, після написання Корану. Його придумав Халіль ібн Ахмад аль-Фарагіді, взявши за основу літеру «айн» (ع) та зрізавши її орнаментальний хвостик.

Правопис

Гамза може займати такі позиції: самостійну — ء, над аліфом — ‏أ‎, під аліфом — ‏إ‎, над вав — ‏ؤ, над аліф максурою — ‏ئ.

Таким чином, гамза може займати у слові або ізольовану позицію, або позицію з «підставкою». Самі підставки ніяких звуків не видають. Існує три головні правила правопису гамзи:^[1]

На початку слова підставкою для гамзи завжди є аліф. При цьому, якщо гамза має оголосок [a] чи [u], то вона пишеться над аліфом, а знак голосного — над нею; якщо ж оголосок [i], то гамза пишеться під аліфом, а знак голосного — під нею (أ або إ).
В середині слова або в кінці після короткого голосного вибір підставки визначають за т.зв. правилом старшинства голосних, за яким «найстаршою» голосною є [i] ى‎‏, після неї — [u] و‏, після якої — [a] ‏ا, і останнім є сукун (знак неоголоснення приголосного). Тобто:

якщо гамза займає позицію між [i] та [u], [i] та [a], чи між [i] та сукуном, то її підставкою буде я (кінцева: ـئ, серединна: ـئـ)
якщо гамза займає позицію між [u] та [a], чи між [u] та сукуном, то підставкою буде вав (ؤ)
якщо гамза займає позицію між [a] та сукуном, то підставкою буде аліф (أ إ або ـأ ـإ).

В кінці слова після довгого голосного гамза має ізольовану форму, які пишуть над лінією письма.

Ізольована гамза
Гамза над аліфом
Гамза під аліфом
Гамза над вав
Гамза над я

В юнікоді

Юнікод	U+0621
Ім'я в юнікоді	ARABIC LETTER HAMZA
HTML	ء
ISO 8859-6	немає

Примітки

↑ ^а ^б Сегаль В. С. Начальный курс арабского языка, стр. 59 (рос.)

Посилання

Арабська абетка. Звучання приголосних та коментарі до їхньої вимови [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
Арабська абетка. Коментарі до складних звуків [Архівовано 25 вересня 2011 у Wayback Machine.](англ.)

[сегаль-1] а ^б Сегаль В. С. Начальный курс арабского языка, стр. 59 (рос.)

[1]