Гальванічна параГальванічна пара (англ. galvanic couple, voltaic couple), гальванопара — пара провідників, виготовлених з різних матеріалів (зазвичай, із різних металів) і з'єднаних один з одним з метою забезпечення електричного контакту. Названо на честь Луїджі Гальвані. Гальвані випадково натрапив на явище, що отримало назву «дослід Гальвані», і не зміг правильно його пояснити, оскільки виходив з хибної гіпотези про існування якоїсь «тваринної» електрики. Результати досліджень він виклав у «Трактаті про сили електрики при м'язовому русі». Гальванічну пару також досліджував Жан-Жак Зульцер (за іншими джерелами — німецький філософ Іоанн Георг Зульцер)[1], який писав:
Досліди Зульцера повторив і розширив Алессандро Вольта. Гальванічна пара, занурена в кислотний (або лужний) розчин, кородуватиме (руйнуватиметься під дією корозії). Цей процес називають гальванічною корозією. Як правило, з'єднання різних металів схильні до корозії (якщо не електролітичної, так атмосферної). Але деякі пари металів кородують значно сильніше. Нижче наведено список металів, які не рекомендується застосовувати в парі. Неприпустимі гальванічні пари:
Необхідно уникати механічного з'єднання деталей, виготовлених із металів із помітно різними електрохімічними потенціалами. Наприклад, неприпустимо з'єднувати латунні деталі алюмінієвою заклепкою. Для вибору матеріалів у цих випадках можна керуватися таблицею електрохімічних потенціалів (чи так званим електрохімічним рядом напруг). Примітки
Посилання
|