Галоян Галуст Анушаванович

Галоян Галуст Анушаванович
Народився1 березня 1927(1927-03-01)[2][1]
село Покр Парні, тепер село Анушаван марзу Ширак, Вірменія
Помер22 серпня 2003(2003-08-22)[1] (76 років)
Єреван, Вірменія[1]
Країна СРСР
Національністьвірменин
Діяльністьісторик, політик
Alma materЄреванський державний університет (1950)[2] і Академія суспільних наук при ЦК КПРС[d] (1955)[2]
Науковий ступіньдоктор історичних наук[2][1] (1963)
Вчене званняакадемік[1]
Знання моввірменська
ЗакладІнституті історії НАН Вірменіїd[2], Комуністична партія Вірменії[2] і Академія наук Вірменської РСР
ЧленствоАкадемія наук Вірменської РСР[2]
Посададиректор[2]
ПартіяКПРС
Брати, сестриArmen Galoyand[1]
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галоян.

Галуст Анушаванович Галоя́н (1 березня 1927(19270301), село Покр Парні, тепер село Анушаван марзу Ширак, Вірменія — 22 серпня 2003, місто Єреван, Вірменія) — вірменський радянський вчений, секретар ЦК КП Вірменії, віцепрезидент Академії наук Вірменської РСР. Депутат Верховної ради Вірменської РСР. Кандидат історичних наук (1955), доктор історичних наук (1963), професор (1964). Член-кореспондент Академії наук Вірменської РСР (1971), академік Академії наук Вірменської РСР (Національної академії наук Республіки Вірменії) (1982).

Життєпис

У 1945—1950 роках — студент факультету міжнародних відносин Єреванського державного університету.

Член ВКП(б) з 1946 року.

У 1948—1952 роках — інструктор Єреванського міського комітету ЛКСМ Вірменії; секретар комітету комсомолу Єреванського державного університету; 1-й секретар Кіровського районного комітету ЛКСМ Вірменії міста Єревана; секретар ЦК ЛКСМ Вірменії.

У 1952—1955 роках — слухач Академії суспільних наук при ЦК КПРС у Москві.

У 1955—1958 роках — старший науковий співробітник, у 1958—1963 роках — заступник директора із наукової роботи Вірменської філії Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС.

Одночасно з 1960 по 1980 рік — на викладацькій роботі в Єреванському державному університеті, у Вірменському державному педагогічному інституті імені Абовяна та інших закладах вищої освіти.

У 1963—1979 роках — директор Інституту історії Академії наук Вірменської РСР.

У 1979—1986 роках — академік-секретар Академії наук Вірменської РСР.

Одночасно з 1979 року — член президії Академії наук Вірменської РСР, з 1982 року — голова редакційно-видавничої ради Академії наук Вірменської РСР. Обирався головою Вірменського республіканського комітету захисту миру.

У 1986—1988 роках — віцепрезидент Академії наук Вірменської РСР.

13 вересня 1988 — 18 серпня 1990 року — секретар ЦК КП Вірменії з питань ідеології.

У 1990—1994 роках — віцепрезидент Академії наук Вірменської РСР (Національної академії наук Республіки Вірменії).

У 1994—2003 роках — радник президента Національної академії наук Республіки Вірменії.

Основні праці присвячені національно-визвольному руху XVI—XX ст., робітничому руху XIX ст. та національному питанню, історії взаємовідносин народів Росії та Закавказзя, політиці великих держав у питанні Вірменії, встановленню радянського ладу у Вірменії.

Помер 22 серпня 2003 року в місті Єревані.

Нагороди

  • орден Трудового Червоного Прапора
  • золота медаль імені Вавілова
  • медалі
  • Державна премія Вірменської РСР (1985)
  • Почесна грамота Президії Верховної ради Вірменської РСР
  • Заслужений діяч науки Вірменської РСР (1988)

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Հայկական համառոտ հանրագիտարան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1.
  2. ↑ а б в г д е ж и Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.

Джерела