Народився 29 квітня 1984 року в місті Біла Церква.
Перші 8 років життя Євгена — родина проживала в Казахстані за місцем військової служби його батька.[1]
У 5-річному віці пішов вчитися до музичної школи. З 14 років став захоплювався рок музикою.[2]
У 1994 році у дворі свого будинку Євген познайомився з Денисом Мізюком — своїм найкращим другом і майбутнім гітаристом гурту O.Torvald. Відтоді вони грають разом. З 1999 по 2005 рік вони грали в полтавському гурті «Крути! Педалі», а в 2005 році був створений гурт O.Torvald.[3]
Навчався у Полтавському військовому інституті зв'язку (лейтенант запасу, інженер телекомунікаційних систем і мереж). У той самий час Євген вже працював на радіостанції і дуже багато часу проводив у місті Полтаві та її нічних клубах. Ще в інституті він реально зрозумів, що більш нічим іншим займатися не хоче, окрім музики.
Тому у 2006 році, коли Євген закінчив інститут, тобто через п'ять місяців після створення O.Torvald, вони всім гуртом переїхали до Києва. Спочатку знімали двокімнатну хрущовку на Дарниці, а потім знайшли будинок на Татарці. З 2006 по 2010 рік усім гуртом жили в цьому будинку, там же була і музична база. У них регулярно проходили гучні тусовки. Спочатку музика не приносила грошей, тому паралельно всі займалися ще якимись справами. Але у 2008 році Євген і Денис записали перший альбом. Гурт починає стрімко розвиватися, особливо з 2011 року.
Раніше слова пісень і музику писав тільки Євген Галич, але зараз до творчого процесу приєднався ще й Микола Райда (DJ Полярник) — полтавський друг Євгена, з яким вони разом вчилися в інституті.[4]
У 2015 і 2016 роках гурт мав звання «Найфестивальніший гурт України». Навесні 2015 року Євген Галич взяв участь у записі альбому гурту Bahroma+-=: разом з Романом Бахарєвим він виконав пісню «Секс, наркотики, рок-н-рол».[5] А у 2017 році O.Torvald перемогли на відборі Євробачення.
Окрім гурту O.Torvald, Євген Галич з репером Андрієм Шостаком утворили музичний проєкт НУДЛИ.
На запрошення Олександра Асаулюка Євген Галич був ведучим треш-шоу «Чипси. Чикси. Лавандо$» на телеканалі М1. Цю передачу прикрила Національна комісія з питань моралі. Коли Женя працював на М1, гурт спеціально писав «хіти», щоб вони заходили на канали і радіостанції.[6]
Женя був ведучим телепроєкту «Моя перша тачка» на НЛО TV.[7]
Довелось попрацювати радіоведучим на лінійних радіоефірах і вітальних програмах ще в Полтаві. Бути радіоведучим вважалося настільки круто, що всі питання в інституті, з даішниками або в міськадміністрації вирішувалися привітанням дружини або тещі в програмі ввечері. Ранковий ефір - це ранній підйом, пекло для багатьох. Але я - жайворонок, мені такий режим цілком підходить
Пісня про те, що час - єдине, що не можна повернути. Неможливо прожити двічі одну й ту саму мить, варто цінувати кожну хвилину, яку ти проживаєш разом зі своїми рідними, близькими, друзями. Пам’ятати й поважати минуле чи мріяти про майбутнє – важливо, та відчувати цінність життя прямо зараз – найголовніше. Цінність часу неможливо перебільшити. Варто кожен день говорити дружині, що любиш її, дзвонити батькам, знаходити час для дитини, робити свою справу, боротися за свободу своєї країни. Невідкладно. Тут і зараз. Не втрачаючи час.
За результатами спільного голосування членів журі та телеглядачів, пісня отримала 36 балів та посіла 24 місце серед 26 учасників у фіналі, а в загальному серед 42 учасників.[10]
Після повномасштабного вторгнення
27 березня 2022 року Женя Галич з метою збору коштів для Збройних сил України виступив у Львові на Площі Ринок разом із музикантом Сашею Чемеровим в рамках проєкту «Український мистецький фронт».[11]
В серпні 2023 року потрапив в ДТП разом з побратимами [15]
В жовтні 2023 року відмінив свій північноамериканський тур разом з гуртом Друга Ріка, оскільки через напружену ситуацію на фронті командування не відпустило його в тур [16].
Одружений, дружина Валерія, у 2013 році в подружжя народилася дочка. Про свою дружину Євген написав пісню «Нас двоє». Валерія також брала участь у зніманнях двох кліпів гурту O.Torvald.[18]
Перше татуювання він зробив у Полтаві в 16 років на правому плечі.
Трохи нижче плеча — мікрофон, класика жанру — Shure SH65, гітара Gibson, надпис «Family» і живе серце, яке все це зв'язує.
На плечі — будівлі Києва.
На грудях у нього напис «Big little brother», що присвячений брату.
На пульсі набита перша літера імені дружини Валерії — англ. буква «V», а зверху — буква «Л» (Лєра).
Бумбокс з радіостанціями, на яких він працював у Полтаві: 100,0, 106,8, 105,0.
Номер школи — 13.
Цифри «182» і «41» — це Blink 182 і Sum 41, гурти, з яких почалася його панк-рок діяльність.[20]
Висловлювання
«Я народився в російськомовній сім’ї і навчався в російській школі. Можливості постійно розмовляти українською не мав. Але наразі я намагаюся спілкуватися мовою країни, якою пишаюся і в якій живу. Це важливо… Хоча думаю більше російською.»[21]
«В країні має бути її мова: в Україні - українська, в Росії - російська, у Великій Британії - англійська. Двох державних мов бути не може, це абсурд. Комусь із мудаків це просто вигідно. Не можуть вивчити мови. А країна без мови розвиватися не буде. Ніяк. Це моя радикальна позиція. Хоча я довгий час не спілкувався українською в житті, двох слів зв'язати не міг. Але пишеться мені зараз легше українською, тому що вона більш співуча. І співати на ній, відповідно, легше. Тому більшість треків у нас українських.»[22]
«Протягом 10-ти років ми намагалися достукатися до деяких засобів масової інформації для того, щоби просувати свою творчість. І кожен раз стукали лобом в зачинені двері, бо ми були нецікаві. Я запам'ятав кожного з вас. У мене є чорний список тих телеканалів, радіостанцій і засобів масової інформації, які нам відмовляли. І на наступний же день [після перемоги в національному відборі на Євробачення-2017] подзвонили і почали кликати до себе. Хлопці, так не робиться - це неправильно і нечесно. Ви будете покарані [сміх]. Ну, загалом, з наступними не переможцями Євробачення себе так не поводьте, будь ласка. Українська музика потребує вашої підтримки. Від вас залежить те, що буде з українською музикою в подальшому.»
Оригінальний текст (рос.)
«На протяжении 10-ти лет мы пытались достучаться к некоторым средствам массовой информации для того, чтобы промотировать свое творчество. И каждый раз стучались лбом в закрытую дверь, потому что мы были неинтересны. Я запомнил каждого из вас. У меня есть черный список тех телеканалов, радиостанций и средств массовой информации, которые нам отказывали. И на следующий же день [после победы в национальном отборе на Евровидение-2017] позвонили и начали звать к себе. Ребята, так не делается – это неправильно и нечестно. Вы будете наказаны [смех]. Ну, в общем, со следующими непобедителями Евровидения себя так не ведите, пожалуйста. Украинская музыка нуждается в вашей поддержке. От вас зависит то, что будет с украинской музыкой в дальнейшем.»[23]
«Звісно планую, обов’язково [приїду до Криму]. Із превеликим задоволенням. Питання лише в тому, що ми хотіли би приїхати до українського Криму.»
Оригінальний текст (рос.)
«Конечно планирую, обязательно [приеду в Крым]. С огромным удовольствием. Вопрос только в том, что мы хотели бы приехать в украинский Крым.»[24]
«Ми росли і слухали гурт «Тартак», «Танок на майдані Конґо», «Другу ріку», «Димна Суміш», «Крихітка», «Океан Ельзи», «Бумбокс». Якщо говорити про приклади, то звичайно ж Андрій Хливнюк безперечно авторитет для нас. І ми його дуже поважаємо як автора, виконавця, як фронтмена. Святослав Вакарчук своїм прикладом показує, що можна бути популярним протягом 20-ти років. Це дуже здорово. От. Мені подобається група «SINOPTIK», яка своїм прикладом теж показує, що вони досить адекватні того, що відбуватиметься в світовій музиці...»
Оригінальний текст (рос.)
«Мы росли и слушали группу «Тартак», «Танок на Майдани Конго», «Другу рику», «Дымну сумиш», «Крыхитку», «Океан Эльзы», «Бумбокс». Если говорить о примерах, то конечно же Андрей Хлывнюк бесспорно авторитет для нас. И мы его очень уважаем как автора, исполнителя, как фронтмена. Святослав Вакарчук своим примером показывает, что можно быть популярным на протяжении 20-ти лет. Это очень здорово. Вот. Мне нравится группа «Синоптик», которая своим примером тоже показывает, что они достаточно адекватны того, что происходит в мировой музыке…»[24]
«…безпосереднім авторитетом і наставником, і людиною, з якою мені хотілося продовжувати і працювати, і слухати поради, і завжди спілкуватися, це є Андрій Кузьменко, Кузьма з групи «Скрябін»[24]
Нагороди
Орден «За мужність» III ст. (23 серпня2022) —за значні заслуги у зміцненні української державності, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий особистий внесок у розвиток різних сфер суспільного життя, відстоювання національних інтересів нашої держави, сумлінне виконання професійного обов’язку.[25]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 2 червня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑/Музика/. Архів оригіналу за 31 жовтня 2013. Процитовано 2 червня 2014.
