Галицький Кузьма Микитович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галицький.
Галицький Кузьма Микитович
рос. Кузьма Никитович Га́лицкий
Народження12 (24) жовтня 1897(1897-10-24)
Таганрог
Смерть14 березня 1973(1973-03-14) (75 років)
Москва
ПохованняНоводівичий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби1918—1962
ПартіяКПРС
Звання Генерал армії
Командування3-я ударна армія, 11-а гвардійська армія, Одеський військовий округ, Північна група військ і Закавказький військовий округ
Війни / битвиГромадянська війна в Росії
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Червоної Зірки
CMNS: Галицький Кузьма Микитович у Вікісховищі

Кузьма́ Мики́тович Га́лицький (12 (24) жовтня 1897(18971024), Таганрог — 14 березня 1973, Москва) — радянський військовий діяч, генерал армії. Член ЦК КП(б)У в 1949—1956 роках. Депутат Верховної Ради СРСР II—V скликань. Депутат Верховної Ради Української РСР II-го та III-го скликань. Герой Радянського Союзу (19.04.1945).

Біографія

Народився 12 (24) жовтня 1897 році в місті Таганрог в родині робітника-залізничника. У 1912 році закінчив ремісничу школу, працював помічником слюсаря в залізничних майстернях депо станції Таганрог, згодом — помічником машиніста паровозу.

У 1917 році призваний в царську армію, унтер-офіцер.

Член РКП(б) з 1918 року.

У 1918 році вступив до лав Червоної армії. У Громадянську війну командував взводом, ротою, батальйоном, був помічником начальника штабу бригади, брав участь в боях на Південному та Південно-Західному фронтах. Навчався у Вищій стрілецькій школі.

У 1927 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. З 1927 — начальник штабу полку, потім — командир полку 1-ї Пролетарської Московської стрілецької дивізії.

У липні 1938 року був заарештований і до травня 1939 року перебував під слідством.

У 1939—1940 роках командував 24-ю Самаро-Ульяновською Залізною двічі Червонопрапорною стрілецькою дивізією, брав участь у радянсько-фінській війні. Генерал-майор від 4 липня 1940 року.

З червня 1941 року по березень 1942 року — командир стрілецької дивізії, корпусу, заступник командувача армією на Західному і Північно-Західному фронтах.

З вересня 1942 року — командувач 3-ю ударною армією. З листопада 1943 по травень 1945 року командував 11-ю гвардійською армією, яка входила до складу військ Калінінського, 1-го Прибалтійського і 3-го Білоруського фронтів. Брав участь в прикордонному бою 1941 в Білорусі, в битві під Москвою, у Великолуцькій, Невельській, Городоцькій операціях 1942—1943, в операціях по розгрому німецьких військ в Білорусі (1944) і Східній Пруссії (1945).

У 1945—1946 роках — командувач військ Особливого округу.

У 1946—1951 роках — командувач військ Прикарпатського військового округу.

У 1951—1954 роках — командувач військ Одеського військового округу.

У 1955—1958 роках — командувач військ Північної групи військ.

З січня 1958 по 1961 рік — командувач військ Закавказького військового округу.

З 1962 року — у відставці. Помер 14 березня 1973 року. Похований у Москві.

Військові звання

Нагороди

Література

  • Советская военная энциклопедия в 8-ми томах, том 2. (рос.)

Посилання