Гайдук Іван Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гайдук.
Гайдук Іван Михайлович
Народження1 травня 1923(1923-05-01)
Умань, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть2004
 Київ, Україна
Країна Україна
Діяльністьхудожник

Іван Михайлович Гайдук (1 травня 1923, Умань — 7 травня 2004, Черкаси) — український живописець. Автор етюдів, тематичних картин, натюрмортів,пейзажів та портретів[1]. Дипломант Міжнародної програми «Мистецький олімп», полковник козацтва[2]

Життєпис

На уманському базарі було знайдено двомісячне немовля з запискою: 

«Гайдук Іван Михайлович, народився 1 травня 1923 року»

Малюка оформили до дитячого будинку, Виховувався в дитбудинку, перебував у трудовій колонії, був учасником Другої світової війни.

Убитий під час роботи над портретом Василя Стуса. Убивцю знайшли, він отримав вирок — довічне ув'язнення.

Родина

  • Дружина - Тетяна Микитівна
  • Донька - Нелі
  • Син - Віктор
  • Онуки - Тетяна, Сергій та Віктор
  • Правнуки - Кирило, Адріан, Андрій

Творчість

Написав понад 600 картин, які Іван Михайлович не продавав, він їх дарував колгоспам, музеям, православним храмам, картинним галереям не тільки в Україні, а й за кордон. Сьогодні його роботи знаходяться у приватних колекціях шанувальників мистецтва Канади, Англії, Словаччини, Угорщини, Польщі та Росії. Нині у 22-х селах стоять його пам'ятники воїнам, які загинули у війну.

Основні твори

Гайдук написав портрети майже всіх гетьманів України, також ним було створено живописні образи Івана Богуна, Івана Мазепи, Романа Шухевича, Степана Бандери[3].

портрети (подано у формі таблиці):

  • «Автопортрет» (1947, 1985),
  • «Дочка» (1973),
  • «М. Старицький», «Клятва Богдана в Чигирині» (обидва – 1980),
  • «Тортури І. Гонти в Умані», «Дружина», «Весільний портрет сина» (усі – 1981),
  • «Онука Таня» (1983),
  • «Автопортрет з онуком Сергієм» (1986),
  • «Б. Литвин» (1989),
  • «Останній кошовий отаман Запорізської Січі Петро Калнишевський у Соловецькому монастирі», «Н. Квітківська» (обидва – 1990),
  • «В. Симоненко», «Мати Симоненка», «Студентка з книгою» (усі – 1991),
  • «Т. Довганюк» (1992),
  • «Іван Кривоніс»;

пейзажі (подано у формі таблиці):

  • «Хата С. Руданського» (1952),
  • «Морський прибій» (1960),
  • «Повінь у сосновому лісі» (1973),
  • «Село Халаїдове» (1980), «Липа» (1981),
  • «Дуб Т. Шевченка у с. Прохорівка» (1985),
  • «Де ти бродиш, моя доле?» (1988),
  • «Зимовий ранок» (1991);

натюрморти (подано у формі таблиці):

  • «Натюрморт із бузком» (1957),
  • «Натюрморт із кавуном» (1974),
  • «Натюрморт із піонами» (1983),
  • «Натюрморт із виноградом» (1990).

Відзнаки

Українська православна церква визнала його своїм заслуженим художником і відзначила пам'ятною медаллю «Заслужений іконописець України».

Посилання

Джерела

  1. ↑ Енциклопедія сучасної України Гайдук Іван Михайлович
  2. ↑ Головна астрономічна обсерваторія. Видатні постаті. ІВАН ГАЙДУК. До 100-річчя від дня народження
  3. ↑ День. Iван Гайдук – «вільний художник незалежної України»