Гаврило Білаш
Гаври́ло Оста́пович Білаш (Біляш, Булашка) (? — після 1662) — український військовик доби Гетьманщини. Миргородський (1660—1661), наказний гадяцький (1661—1662) полковник. Походження та участь у ХмельниччиніЗа версією історика В. Заруби, походив із зем'янського шляхетського роду Білашів (Білашівських), що володіли містечком Білоусівкою у Брацлавському воєводстві. Гаврило Білаш згаданий у Реєстрі 1649 року як білоусівський городовий отаман у Красненській сотні Брацлавського полку. На Миргородщину він міг переселитися у 1651 після ліквідації Брацлавського полку за умовами Білоцерківського миру[1]. Аналогічну версію висуває дослідник С. Коваленко[2]. Історик В. Кривошея ототожнює майбутнього полковника з Гаврилом Біляченком, який зафіксований у Реєстрі 1649 у полковому товаристві Миргородського полку. На думку вченого, Гаврило Білаш-Біляченко за походженням був корінним миргородським козаком[3]. Полковництво1659 належав до групи полкової старшини Миргородського полку, яка підтримала Юрія Хмельницького у боротьбі за булаву. Наприкінці 1659 призначений наказним полковником від Павла Апостола. У січні 1660 обороняв рубежі полку від набігів кримських татар. 18 та 19 січня написав листи білгородському воєводі Гр. Ромодановському та сумському Умаю Шамордіну, у яких повідомляв про пересування ординців та закликав до пильності:
Оригінальний текст (ст. укр.)
[В том будьте в пильной осторожности, як до войни принадлежит, по-рицерску треба быти готовими, аби нас сонных непріятель в дворах не ставал ... будем оным непріятелям креста святого отпор давать.] Помилка: {{Lang}}: невпізнаний код мови: uk-old (допомога) Обраний повним полковником у грудні 1660 після того, як Павло Апостол потрапив у полон під Чудновом[1]. Зберіг вірність Хмельницькому, відмовившись підтримати наказного гетьмана Якима Сомка[2]. Боровся за вплив у полку з прихильником Сомка Павлом Животовським. У травні 1661 усунутий від полковництва в Миргороді[1]. Деякий час як наказний полковник очолював Гадяцький полк, що у той час формувався[3]. Після 1662 не згадується в історичних джерелах. НащадкиЙмовірні нащадки мешкали у Городиській сотні Миргородського полку, та у Лубенському полку[4]. Григорій Білаш — лубенський полковий канцелярист (1767)[1]. Примітки
|