Вільгельм Маєр-Любке

Вільгельм Маєр-Любке
Wilhelm Meyer-Lübke
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився30 січня 1861(1861-01-30)
Дюбендорф, кантон Цюрих
Помер4 жовтня 1936(1936-10-04) (75 років)
Бонн
ПохованняБерлін Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Швейцарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмовознавець, викладач університету, філолог, романіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБоннський університет
Галузьмовознавство
ЗакладВіденський університет[1]
Боннський університет[1]
Єнський університет[1]
Цюрихський університет[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіФрідріх Крістіан Діц Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніОйген Герцог
Маттео Бартолі Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоКоролівська академія наук і літератури в Гетеборзіd
Прусська академія наук
Саксонська академія наук
Philological Section of the Institute for Catalan Studiesd[2]
Американська академія медієвістики[3]
Румунська академія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Вільгельм Маєр-Любке у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Вільгельм Маєр-Любке (нім. Wilhelm Meyer-Lübke; 30 січня 1861, Дюбендорф, кантон Цюрих — 4 жовтня 1936, Бонн) — швейцарський мовознавець (працював також в Австрії та Німеччині), один з найбільших романістів XIX ст. Праці з порівняльної граматики та генетичної класифікації романських мов, історії румунської мови, албанської мови.

Біографія

Навчався в Бонні у засновника романської філології Ф. Діца. Викладав у Єнському (1887—1889), Віденському (1890—1914), Боннському університетах (з 1915). Продовжуючи традиції Фрідріха Діца, створив фундаментальну порівняльну граматику й етимологічний словник романських мов, витримані в дусі послідовних молодограматичних принципів. Довів романську генетичну приналежність румунської мови. Був засновником інституту вивчення румунської мови при Віденському університеті. Займався також проблемами субстрату в історії романських мов.

Основні публікації

  • Grammatik der romanischen Sprachen. Leipzig, 1890—1902, Bd. 1-4.
  • Romanisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg, 1935 (3 вид.).
  • Grammatik der romanischen Sprachen, 4 Bde, Leipzig 1890—1902 (Nachdruck Darmstadt 1972)
  • Italienische Grammatik, Leipzig 1890
  • Einführung in das Studium der romanischen Sprachen, 1901, 3. Aufl. 1920
  • Historische Grammatik der französischen Sprache, 2 Bde, 1909, 1921
  • Romanisches etymologisches Wörterbuch, 1911, 6. Aufl. Heidelberg 1992
  • Das Katalanische, Heidelberg 1925

Примітки

  1. ↑ а б в г д http://www.bibliotecadeva.eu/periodice/romlit/1976/09/romania_literara_1976_09_40.pdf
  2. ↑ http://apmembres2.iec.cat/detall.aspx?pkMembrePLE=181
  3. ↑ https://www.medievalacademy.org/page/CompleteCorrFellow

Джерела

  • Artur Greive: Wilhelm Meyer-Lübke, in: Bonner Gelehrte. Sprachwissenschaften, Bonn 1970, S. 200—213
  • Yakov Malkiel: Die sechs Synthesen im Werke Wilhelm Meyer-Lübkes, Wien 1989
  • Gerhard Moldenhauer: Verzeichnis der Veröffentlichungen von Wilhelm Meyer-Lübke, in: Zeitschrift für französische Sprache und Literatur 61, 1938, S. 385—440
  • Leo Spitzer: Mes souvenirs de Meyer-Lübke, in : Le Français Moderne 6, 1938, S. 213—224
  • Peter Wunderli: Wilhelm Meyer-Lübke, in: Les linguistes suisses et la variation, hg. Von Jakob Wüest, Basel ; Tübingen 1997, S. 57-82
  • Peter Wunderli: Wilhelm Meyer-Lübke (1861—1936). Der Sprachwissenschaftler als Philologe, in: Ursula Bähler/Richard Trachsler (Hgg.): Portraits de médiévistes suisses (1850—2000). Une profession au fil du temps, Genève 2009, S. 179—214