Віллем Фредерік Германс

Віллем Фредерік Германс
нід. Willem Frederik Hermans
Народився1 вересня 1921(1921-09-01)
Амстердам, Нідерланди
Помер27 квітня 1995(1995-04-27) (73 роки)
Утрехт
ГромадянствоНідерланди Нідерланди
Національністьнідерландець
Діяльністьпрозаїк
Alma materАмстердамський університет і Barlaeus Gymnasiumd
ЗакладГронінгенський університет
Мова творівнідерландська
Роки активності1936[1] — 1995[1]
Жанрромани, есеї, філософські та наукові праці
Magnum opusThe Darkroom of Damoclesd і Beyond Sleepd
ПреміїНідерландська літературна премія (1977)
CMNS: Віллем Фредерік Германс у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Віллем Фредерік Германс (нід. Willem Frederik Hermans; *1 вересня 1921, Амстердам, Нідерланди — 27 квітня 1995, Утрехт) — нідерландський прозаїк і філософ, один з визначних письменників нідерландської літератури ХХ століття, у його доробку — романи, есеї, філософські та наукові праці. Лауреат Нідерландської літературної премії (1977).

Разом з Гаррі Мулішем і Герардом Реве В. Ф. Германса критики відносять до так званої «великої трійки» повоєнної нідерландської літератури.

З життя і творчості

Художній стиль Віллема Фредеріка Германса дуже похмурий і схильний до екзистенціалізму, письмо прозаїка вирізняє схильність до незвично коротких, як для нідерландської літератури, речень. На письменника великий вплив мали Друга світова війна і німецька окупація Нідерландів з 1940 до 1945 року — дія романів «Сльози акацій» і «Темна кімната Дамокла» відбувається саме під час війни. Навіть оптимістичніші твори («Між професорами» і «Нянька») відрізняються дивним, екзистенціальним стилем.

У 1958 році Германс був призначений доцентом фізичної географії в Університеті Гронінгена. У пізнішому романі «Між професорами» (1975) він дав гіркий і сатиричний опис університетського життя в Гронінгені. Безкомпромісність висловлювань автора, підкріплені чіткою аргументацією, додали письменнику не любові колег, а радше він нажив неприятелів.

Відтак 1973 року В. Ф. Германс пішов у відставку і оселився в Парижі, щоб присвятити весь свій час літературній діяльності.

У 1977 році письменнику було присуджено найвищу в Нідерландах щорічну літературну премію.

Проза Германса має переважно реалістичний характер, в деяких текстах (пізнього періоду) настирлива точність і смертельна серйозність набувають гротескного звучання. У 1980-х роках щораз помітнішим стає метафоричний характер відображуваного світу, зате менш наочною стає алегоричність персонажів.

Бібліографія

Повна бібліографія Віллема Фредеріка Германса[3] наводиться разом з написаними ним публіцистичними і науковими творами, а також здійсненими перекладами з іноземних мов — переважно з англійської та німецької:

  • Kussen door een rag van woorden (1944);
  • Demon van ivoor (1945);
  • Leproos van Molokaï (1945/1946);
  • Misdaad stelt de wet (1945/1946);
  • Misdaad aan de Noordpool (1945?/1948?);
  • Horror coeli (1946);
  • Conserve (1947);
  • J.B. Priestley, Zonlicht op zaterdag (1947);
  • Hypnodrome (1948);
  • Moedwil en misverstand (1948);
  • De tranen der acacia's (1949);
  • Fenomenologie van de pin-up girl (1950);
  • Ik heb altijd gelijk (1951);
  • Het behouden huis (1952);
  • Paranoia (1954);
  • Haroun Tazieff, Kraters in lichterlaaie (1954);
  • De mandarijnenpers (1955);
  • Het geweten van de Groene Amsterdammer (1955);
  • De God Denkbaar Denkbaar de God (1956);
  • Drie melodrama's (1957);
  • Een landingspoging op Newfoundland (1957);
  • De donkere kamer van Damokles (1958);
  • Erosie (1960);
  • De woeste wandeling (1962);
  • Drie drama's (1962);
  • Het sadistische universum 1 (1964);
  • Mandarijnen op zwavelzuur (1964);
  • Zwarte handel (1965);
  • Nooit meer slapen (1966)
  • Een wonderkind of een total loss (1967);
  • Wittgenstein in de mode en Kazemier niet (1967);
  • Annum Veritatis (1968);
  • Overgebleven gedichten (1968);
  • Preambule / Manuscript in een kliniek gevonden (1968);
  • De laatste resten tropisch Nederland (1969);
  • Fotobiografie (1969);
  • Het lek in de eeuwigheid (1969);
  • Het sadistisch universum 2. Van Wittgenstein tot Weinreb (1970);
  • Hollywood (1970);
  • Herinneringen van een engelbewaarder (1971);
  • Hellebaarden. Citaten uit het werk van Willem Frederik Hermans (1972);
  • King Kong (1972);
  • Het evangelie van O. Dapper Dapper (1973);
  • Hundertwasser, honderdvijf en meer (1973);
  • Meditaties (1973);
  • Machines in bikini (1974);
  • Periander (1974);
  • Ludwig Wittgenstein, Tractatus logico-philosophicus (1975);
  • Onder professoren (1975);
  • De raadselachtige Multatuli (1976);
  • Bijzondere tekens (1977);
  • Boze brieven van Bijkaart (1977);
  • Houten leeuwen en leeuwen van goud (1979);
  • Ik draag geen helm met vederbos (1979);
  • Scheppend nihilisme (1979);
  • Dood en weggeraakt (1980);
  • Filip's sonatine (1980);
  • Homme's hoest (1980);
  • Vijf verhalen (1980);
  • Beertje Bombazijn (1981);
  • Henri Béraud, De martelgang van de dikzak (1981);
  • Uit talloos veel miljoenen (1981);
  • Zeven gedichten van O.V. de L. Milosz (1981);
  • Geyerstein's dynamiek (1982);
  • Klaas kwam niet (1983);
  • Mandarijnen op zwavelzuur, supplement (1983);
  • Waarom schrijven? (1983);
  • De zegelring (1984);
  • De liefde tussen mens en kat (1985);
  • Relikwieën en documenten (1985);
  • Roeping (1985);
  • Cascaden en riolen (1986);
  • Het boek der boeken, bij uitstek (1986);
  • Koningin Eenoog (1986);
  • Een heilige van de horlogerie (1987);
  • Mondelinge mededelingen (1987);
  • Dinky Toys (1988);
  • Door gevaarlijke gekken omringd (1988);
  • Au pair (1989);
  • De schrijfmachine mijmert gekkepraat (1989);
  • Luis Cimatarra, De heilige Maria Juana(1989);
  • Naar Magnitogorsk (1990);
  • Vincent literator (1990);
  • Wittgenstein (1990);
  • De laatste roker (1991);
  • Gitaarvissen en banjoklokken (1991);
  • Het hoedenparadijs: 40 collages van Willem Frederik Hermans (1991);
  • De aardappel van de dood (1993);
  • De Boze Bijkaart, Vaerzen, Belgische en andere (1993);
  • Madelon in de mist van het schimmenrijk (1993);
  • Slechte kritieken gaan nooit verloren, goede ook niet, sinds kort (1993);
  • Vier novellen 1995);
  • De onversleten wandelaar (1994);
  • Een foto uit eigen doos (1994);
  • Malle Hugo (1994);
  • Ruisend gruis (1995);
  • Ze zullen eikels zaaien op mijn graf. Teruggevonden gesprekken met Willem Frederik Hermans (Hans van Straten) (1995);
  • Kussen door een rag van woorden (2000);
  • Het grote medelijden (2002);
  • De weerspannige slaper (2004);
  • Een ernstig onderzoeker (2004);
  • Je vriendschap is werkelijk onbetaalbaar. Brieven aan Geert van Oorschot (2004).

Цікавий факт

Свій твір «Між професорами» (1975), у якому описується з гумором, подеколи з сарказмом університетське життя в Гронінгені, Віллем Фредерік Германс написав повністю на порожніх сторонах університетських аркушів паперу, щоб, за словами головного героя твору, «зробити щось корисне з коштовним папером, який зазвичай зникає у сміттєвих контейнерах, засмічуючи навколишнє середовище». Прикметно, що після надрукування роману університет зобов'язав своїх співробітників використовувати обидві сторони аркушів.

Примітки

  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Віллем Фредерік Германс [Архівовано 9 січня 2011 у Wayback Machine.] на www.dbnl.org (цифрова бібліотека нідерландської літератури) [Архівовано 12 лютого 2009 у Wayback Machine.] (нід.)

Джерела та посилання