Віллем Пейпер

Віллем Пейпер
Народився8 вересня 1894(1894-09-08)[1][2][…]
Зейст, Утрехт, Нідерланди[1] або Zeistd, Утрехт, Нідерланди[4]
Помер18 березня 1947(1947-03-18)[1][2][…] (52 роки)
Лейдсендам, Південна Голландія, Нідерланди
Країна Нідерланди
Діяльністькомпозитор, піаніст, викладач університету, музичний критик
ВчителіЙоган Вагенар
Знання мовнідерландська[2][5]
ЗакладАмстердамська консерваторія
Роки активностіз 1913
Жанропера і симфонія
Нагороди

Віллем Пейпер (нід. Willem Pijper; 8 вересня 1894, Зейст — 18 березня 1947, Утрехт) — нідерландський композитор, музичний критик і педагог.

Біографія

У 1911—1915 роках навчався у музичній школі в Утрехті, потім займався музикою самостійно. Був музичним критиком газети «Utrechts Dagblad» (1918—1925) і журналу «De Muziek» (1923—1933). З 1918 року викладав композицію в Амстердамської консерваторії (у 1925—1930 роках — професор), потім був директором заснованої ним Роттердамської консерваторії (1930—1947 роки). Серед його учнів — Генк Бадінгс, Гійом Ландре, К. Менгельберг.

Творчість

Творчість Пейпер еклектична. Ранні твори написані під впливом Йоганнеса Брамса, Густава Малера (наприклад, 1-ша симфонія «Пан», 1917), а також Ігора Стравінського, французьких імпресіоністів і композиторів «Шістки», потім Арнольда Шенберга. Для зрілого стилю Пейпера характерне застосування монотематизму, політональності і поліритмії. У 1940-х роках звернувся до традиційної контрапунктичної техніки. Здійснив обробку ряду народних пісень.

Твори:

  • опери («Симфонічні драми») — Галевейн (за середньовічною легендою, 1933, Амстердам), Мерлін (не закінчено);
  • для оркестру — 3 симфонії (1917, 1921, 1926), 6 симфонічних епіграм (1928), 6 Adagio (1940);
  • концерти з оркестром — для фортепіано (1927), віолончелі (1936), скрипки (1938);
  • камерно-інструментальні ансамблі — 2 сонати для скрипки з фортепіано (1919, 1922), 2 сонати для віолончелі з фортепіано (1919, 1924), соната для флейти з фортепіано (1925), 2 фортепіанні тріо (1914, 1921), духові тріо, 5 струнних квартетів (1914—1928), духові квінтет, секстет і септет;
  • хори — Весна йде (De lente komt, для чоловічого хору з фортепіано, 1927), «Пан Галевейн» (Heer Halewijn, для 8-голландського хору a cappella, 1929, за мотивом легенди про лицаря Галевейна) та інші;
  • 2 цикли пісень на сл. Верлена (1916 і 1919);
  • соч. для фп., скр., карійона;
  • обрабки старовинних французьких пісень (1942);
  • музика до вистав драматичного театру.

Література

  • «Mens en mélodie», 1947, Juni-Julie (No присвячений Пейперу);
  • Ringer A. L., W. Pijper and the «Netherlands School» of the 20th century, «MQ», 1955, v. 41, No 4, p. 427-45;
  • Bazen K. van, W. Pijper, Amst., 1957;
  • Kloppenburg W. С. M., Thematisch-bibliografische catalogus van de werken van W. Pijper, Assen, 1960.

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118792156 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Willem Frederik Johannes Pijper — 2009.
  4. ↑ Onze Musici — Rotterdam: Nijgh & Van Ditmar, 1923. — Т. 3. — С. 142.
  5. ↑ CONOR.Sl