|
Віленкін Олександр Володимирович
Олександр Віленкін (англ. Olexander Vilenkin; нар. 13 травня 1949, Харків) — український та американський фізик і космолог[4], фахівець в області теорії космічних струн, квантової гравітації і теорії космологічної інфляції. Закінчивши Харківський університет, не зміг знайти работу за спеціальністю і був змушений працювати на різних некваліфікованих роботах, пишучи наукові статті у вільний час. 1976 року зміг емігрувати до США, де швидко досяг великих наукових успіхів. Професор і директор інституту космології в Університеті Тафтса, член Американського фізичного товариства (1989). БіографіяНародився 13 травня 1949 в Харкові. Син Володимира Львовича Віленкіна (1916—2001), доцента геолого-географічного факультету Харківського університету, автора наукових і науково-популярних географічних книг, навчальних посібників з географії УРСР. Закінчив фізичний факультет Харківського університету в 1971 році. Виконував наукову роботу під керівництвом Е. А. Канера. Ще студентом університету він опублікував кілька робіт з теоретичної фізики в солідних наукових журналах. Навчаючись в університеті, відхилив пропозицію КДБ про співробітництво, через що потрапив до «чорного списку» щодо отримання аспірантури[5][6]. Незважаючи на значні наукові здобутки, після закінчення університету Віленкіну відмовили у вступі зо університетської аспірантури і відправили до аспірантури одного з київських академічних інститутів, де йому відмовили через відсутність вакансій[7]. Олександр одружився з біологинею Інною Симон, а 1974 року у них народилась дочка Аліна. Щоб прогодувати дружину і немовля, Олександр працював нічним сторожем в харківському зоопарку, охороняючи клітини з левами. Він приносив до зоопарку друкарську машинку та пакети білого паперу і під час нічних чергувань писав статті з теоретичної фізики. З цими роботами він виступав з доповідями на неофіційному, але дуже авторитетному за кордоном семінарі, організованому так званими відмовниками - фізиками-теоретиками Москви, які виборювали право виїзду з країни, але КДБ їх не випускав. Доповіді Олександра отримували на семінарі високі оцінки, потім ці роботи нелегально переправлялися за кордон і друкувались в найавторитетніших наукових журналах Європи та Америки. В якості місця роботи Віленкін вказував організацію «Харків-ZOO», і харківських науковців їхні закордонні колеги запитували на міжнародних конференціях, що це за новий центр теоретичної фізики, заснований в Харкові. Пізніше Олександру вдалось влаштуватися приймачем у кіоску утильсировини, де він, зокрема, приймав пляшки з-під горілки, які місцеві алкоголіки збирали в сусідній зеленій зоні[7]. У 1976 році Олександр Віленкін емігрував в США[8] як єврейський біженець[9]. Здобув ступінь доктора філософії в Університеті штату Нью-Йорк у Баффало. З 1978 року - професор і директор інституту космології в Університеті Тафтса в Медфорді, штат Массачусетс[10]. Наукові результатиУ 1982 році Пол Стейнгарт[en] представив першу модель вічної інфляції, і Віленкін показав її загальність[11]. Працюючи з Арвіндом Борде та Аланом Гутом, він довів теорему Борде–Гута–Віленкіна[en], показавши, що період інфляції повинен мати початок і що йому має передувати певний проміжок часу[12]. Віленкін розвинув ідею Едварда Трайона[en] про утворення Всесвіту з квантового вакууму[13]. Відзнаки
Родина
Книги
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
