|
Вікіпедія:Чому авторське право — зло
Концепція авторського права, розроблена в законодавствах різних країн, якої вимушений дотримуватись Фонд Вікімедіа, створює непереборну перешкоду для досягнення мети Вікіпедії в тому вигляді, в якому визначив її засновник Джимбо Вейлз — створити світ, у якому кожній людині будуть доступні всі знання, накопичені людством[1]. Зверніть увагу на слово «всі» — це справді фантастична мета — удоступнити абсолютно всі здобуті людством знання. Втім, авторське право робить цю мету нездійсненою. Авторське право в тій концепції, яка прийнята у Вікіпедії, поділяє весь масив накопичених людством знань на дві несумісні категорії — знань «вільних» (free) і знань «невільних». І якщо перші Вікіпедією акумулюються, то другі, згідно з правилами проєкту — підпадають під заборону. Поділ знань на «вільні» і «невільні» насправді не має нічого спільного з їхньою природою. Знання можуть характеризуватися точністю та повнотою, проте їхній правовий статус не впливає ані на точність, ані на повноту. Зображення можуть бути кращої або гіршої технічної якості, але й тут правовий статус ніяк не вплине на якість. Врешті, якщо йдеться про художні твори, то й художня цінність, естетична краса чи емоційна переконливість також жодним чином не корелює з правовим статусом твору. Натомість для Вікіпедії такий поділ знань за правовим статусом стає ключовим. «Невільні» знання або невільні матеріали тут безжалісно нищаться, і відтак благородна мета Джимбо Вейлза — зробити доступними всі здобуті людством знання — стає нездійсненною: вікіпедисти у змозі викласти в проєкті лише ті знання, які мають «вільний» з точки зору авторського права статус. А це далеко не всі знання, а лише невеличка їхня частина.
Звичайно ж, виникає питання — а що ж робити? Чи можемо ми якщо не усунути перешкоду, то хоча би мінімізувати її згубний вплив? Імовірно, так. По-перше, як свідчить практика, деякі вікіпедисти, проявляючи особливе поривання у фанатичній боротьбі за чистоту авторських прав, інколи унеможливлюють розміщення навіть тих матеріалів, які могли би бути розміщені. Так, у деяких мовних версіях дійшли до того, що заборонили «добропорядні» зображення, хоча в резолюції фонду вони дозволені, чим і користується, зокрема, найбільша — англомовна — Вікіпедія. У Вікісховищі можна знайти численні випадки, коли особливо прискіпливі користувачі пропонують вилучити те чи інше зображення, але згодом з'ясовується, що його таки можна залишати. По-друге, деякі «невільні» матеріали можуть бути переведені до категорії «вільних», якщо відповідну згоду дасть його «правовласник», або відповідна норма з'явиться в законодавстві відповідної країни. Тому зусилля вікіпедистів повинні бути спрямовані двовекторно. Перше, що повинен робити досвідчений вікіпедист (а тим більше — адміністратор проєкту) — це відстоювати ті матеріали, які не є порушеннями авторських прав. Зокрема, примножувати шаблони «добропорядних використань», допомагати у виборі вірного шаблону менш досвідченим вікіпедистам, або навіть самостійно їх додавати, якщо питання виглядає достатньо очевидним. Також, не допускати доведення до абсурду. Наприклад, абсурдом є вважати «невільними» і, відтак, забороненими — точні наукові формулювання, що не допускають перефразувань, або різного роду тривіальну інформацію, таку як, наприклад, переліки об'єктів чи послужний список якоїсь особи. Звичайно, адвокатська справа дуже складна, і знищити завжди легше ніж звести, але мета варта наших зусиль. Другий вектор стосується скоріше активістів громадських організацій, зокрема відділень Фонду Вікімедіа, і полягає у впровадженні змін до законодавств країн, які б максимально розширювали поле вільних матеріалів. Наприклад, це стосується сумнозвісної «свободи панорами», через яку у Вікісховищі не можна завантажити навіть будинок нашої Верховної Ради, не кажучи вже про пам'ятники Шевченку і Бандері. Можна йти й іншим шляхом — просити дозвіл на використання матеріалів у їхніх правовласників. Щоправда, правовласника, по-перше, не завжди можливо знайти, а по-друге, тут на шляху постануть внутрішні бюрократи — відправлення листа до OTRS ще зовсім не означає, що посадова особа, що його отримає, оперативно надасть дозвіл і посприяє тому, щоб він належним чином і в належному місці був вклеєний. І найголовніше — не слід дозволяти собі купуватися на підміну понять. Вікіпедію читають не тому, що її матеріали мають вільний статус, а тому, що її матеріали несуть корисну інформацію. Коли студент пише курсову або дипломну, викладач готується до лекції, журналіст пише статтю або вчений пише монографію — ніхто з них не переймається правовим статусом матеріалів, які використовує для підготовки своєї роботи. Навіть більше того — у випадку науковця в галузі новітніх технологій чи новітньої культури такі матеріали на 99% будуть невільними. Тому й мета Вікіпедії полягає саме в максимально можливому розширенні бази знань, а не в очищенні від «підозрілих», з точки зору доктрини авторських прав, матеріалів. Тільки через максимальне розширення бази знань Вікіпедія завойовуватиме все більше й більше вдячних читачів.
ПриміткиПосилання
|
