Вікторія Саксен-Кобург-Готська (1822—1857)

Вікторія Саксен-Кобург-Готська
нім. Viktoria von Sachsen-Coburg und Gotha
Вікторія Немурська на портреті пензля Ф. К. Вінтерхальтера, 1840, Версальський палац
Ім'я при народженніВікторія Франциска Антонія Юліана Луїза
Народилася14 лютого 1822(1822-02-14)
Відень, Австрійська імперія
Померла10 листопада 1857(1857-11-10) (35 років)
Клермон-хаус, Ешер, Суррей, Велика Британія
·пологова гарячка
Похованнякоролівська усипальня в Дре
Країна Саксен-Кобург-Готське герцогство
 Франція
Місце проживанняКобурзький палац, Відень
(1822—1840)
Шин-хаус, Лондон
(1848—1857)
Знання мовфранцузька[1], німецька і угорська
Титулгерцогиня Немурська
Термін1840—1857
Конфесіякатолицтво
РідСаксен-Кобург-Гота-Кохарі, Орлеанський дім
БатькоФердинанд Саксен-Кобурґ і Ґота
МатиМарія Антонія Кохарі
Брати, сестриФернанду II, Август Саксен-Кобург-Готський і Леопольд Саксен-Кобург-Готський
У шлюбі зЛуї Орлеанський
ДітиГастон, Фердинанд, Маргарита, Бланка

Вікторія Саксен-Кобург-Готська (нім. Viktoria von Sachsen-Coburg und Gotha), повне ім'я Вікторія Франциска Антонія Юліана Луїза Саксен-Кобург-Готська (нім. Viktoria Franziska Antonia Juliane Luise von Sachsen-Coburg und Gotha, 14 лютого 1822 — 10 листопада 1857) — саксен-кобург-готська принцеса з дому Саксен-Кобург-Гота-Кохарі, католицької гілки Саксен-Кобург-Готської династії, донька принца Фердинанда Саксен-Кобург-Готського та угорської княжни Марії Антонії Кохарі, дружина принца Луї Орлеанського, що носив титул герцога Немурського, сестра короля Португалії Фернанду II. Після французької революції 1848 року емігрувала з родиною до Великої Британії. Решту життя провела у Лондоні.

Біографія

Вікторія народилась 14 лютого 1822 року у Відні. Вона була третьою дитиною та єдиною донькою в родині принца Фердинанда Саксен-Кобурґ-Заальфельдського та його дружини Марії Антонії Кохарі. Мала старших братів Фердинанда та Августа. За два роки після її народження сім'я поповнилася молодшим сином Леопольдом.

Мешкало сімейство у Відні у палаці на Фаворітенштрассе. У червні 1826 року помер Ференц Йозеф Кохарі, дід Вікторії. Оскільки він не мав нащадків чоловічої статі, Марія Антонія успадкувала все майно та багато нерухомості, а Фердинанд додав до свого титулу приставку Кохарі. У листопаді того ж року старший брат батька створив нове герцогство Саксен-Кобург-Гота, і Фердинанд узяв собі титул принца Саксен-Кобург-Готського. Також він перебував на австрійській військовій службі й у 1832 році отримав чин генерала від кавалерії. Матір присвячувала себе родині і була відома своєю доброчесністю та виключною любов'ю до сім'ї.

Весілля Вікторії та Луї на картині А. Ф. Е. Філіппото, 1840

У 18-річному віці Вікторія взяла шлюб із 25-річним принцом Луї Орлеанським, який мав титул герцога Немурського. Наречений був другим сином правлячого короля Франції Луї-Філіппа I і у 1830-ті роки брав участь у французькому завоюванні Алжира. Молоді люди познайомилися при бельгійському дворі. Союз не був династично спланованим, матір Луї, яка перебувала в Брюсселі під час проведення шлюбних переговорів, рекомендувала його з винятково емоційних причин[2].

Весілля пройшло 26 квітня 1840 року у палаці Сен-Клу біля Парижа. Шлюб був практично не помічений публікою[3]. Король сподівався подарувати невістці як посаг домен Рамбує та 1 мільйон франків, однак палата депутатів на чолі з Адольфом Тьєром відмовила йому.[4]

Чоловік Вікторії наступної весни знову відбув до Алжира, де брав участь у походах генерал-губернатора Бюжо, але за кілька місяців повернувся. Герцогиня після цього завагітніла і у квітні 1842 року народила первістка. Всього у подружжя було четверо дітей:

  • Гастон (1842—1922) — граф д'Е, був одружений з імператорською принцесою Бразилії Ізабеллою, мав трьох синів;
  • Фердинанд (1844—1910) — герцог Алансонський, був одруженим з баварською принцесою Софією Шарлоттою, мав двох дітей;
  • Маргарита (1846—1893) — дружина польського княжича Владислава Чарторийського, мала двох синів;
  • Бланка (1857—1932) — одружена не була, дітей не мала.

У липні 1842 року загинув старший брат Луї, залишивши двох малолітніх дітей. Існував шанс, що герцог Немурський може стати при них регентом. Однак, у 1848 році у Франції відбулася революція, яка закінчилася поваленням монархії. Представники Орлеанського дому виїхали до Великої Британії.

Від 1848 року сімейство герцога Немурського мешкало у Шин-хаус на Шин-лейн поблизу Лондона.[5] Герцогиня близько товаришувала з королевою Вікторією, яка була її кузиною, та часто навідувала її в Осборн-хаусі на острові Вайт.

Вікторія померла за два тижні після народження молодшої доньки, 10 листопада 1857 року. Її поховали в каплиці Святого Карла Борромео у Вейбриджі. У 1979 році її тіло було перепоховане у королівській усипальні в Дре[6][7]. Луї Немурський більше не одружувався.

Нагороди

Титули

  • 14 лютого 1822 — 27 червня 1826 — Її Світлість Принцеса Вікторія Саксен-Кобург-Заальфельдська, Герцогиня Саксонська;
  • 27 червня 1826 — 27 квітня 1840 — Її Світлість Принцеса Вікторія Саксен-Кобург-Готська, Герцогиня Саксонська;
  • 27 квітня 1840 — 10 грудня 1857 — Її Королівська Високість Герцогиня Немурська.

Генеалогія

Ернст Фрідріх Саксен-Кобург-Заальфельдский
 
Софія Антонія Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
Генріх XXIV
 
Кароліна Ернестіна Ербах
 
Ігнац Йозеф Кохарі
 
Марія Анна фон Чавріані
 
Георг Крістіан Вальдштайн-Вартенберзький
 
Марія Єлизавета Ульфельдтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франц Саксен-Кобург-Заальфельдський
 
 
 
 
 
Августа Ройсс цу Еберсдорф
 
 
 
 
 
Ференц Йозеф Кохарі
 
 
 
 
 
Марія Антонія Вальдштайн-Вартенберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фердинанд Саксен-Кобург-Гота
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Антонія Кохарі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вікторія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  2. ↑ Dyson, C. C: The life of Marie Amélie last queen of the French, 1782-1866. With some account of the principal personages at the courts of Naples and France in her time, and of the careers of her sons and daughters. 1910
  3. ↑ Thomas Raikes: A portion of the journal kept by Thomas Raikes, esq., from 1831 to 1847. Longman, Brown, Green, Longmans and Roberts, 1858, стор. 202
  4. ↑ Wolfgang Menzel: Die letzten 120 Jahre der Weltgeschichte. (1740–1860). Adolph Krabbe, 1860, стор. 158.
  5. ↑ Резиденції Орлеанського дому [1] [Архівовано 29 березня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  6. ↑ Орлеанський мавзолей [2] [Архівовано 6 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  7. ↑ Королівська усипальня в Дре [3] [Архівовано 1 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. ↑ Профіль на Geneall.net [4] [Архівовано 1 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (нім.)

Література

  • René Bazin: Le Duc de Nemours. Paul Thureau-Dangin, Histoire de la monarchie de France, 1907.
  • Ralph Braun: In Zwanzig Jahre internationale Coburger Johann Strauss Begegnungen. Coburg 2007, [5] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)

Посилання