Військово-польовий роман
«Військово-польовий роман» (рос. «Военно-полевой роман») — український радянський художній фільм, мелодрама, знята режисером Петром Тодоровським у 1983 році на Одеській кіностудії. У картині розповідається історія солдата і медсестри, розділених Другою світовою війною і возз'єднаних в 1950 році. У 1984 році картина була висунута від Радянського Союзу на премію «Оскар» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». Фільм вийшов в прокат в УРСР у 1983 році з українським дубляжем від Одеської кіностудії. Станом на 2020 український дубляж фільму досі не знайдено та не відновлено. Займає 42-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. СюжетПід час війни молодий солдат Саша Нетужілін без пам'яті закохується в санітарку Любу, яка живе з його командиром. Їхні шляхи швидко розходяться, щоб знову перетнутися через кілька років після війни. Тепер він одружений, працює кіномеханіком і вчиться на істфаку, тоді як вона продає пиріжки на площі Свердлова у Москві. Саша дізнається, що у неї є дочка від комбата, який загинув на війні. Відносини головного героя з грубуватою вуличною продавчинею і витонченою дружиною-педагогом поступово складаються в класичний любовний трикутник … У ролях
Знімальна група
Фестивалі та премії[1]
Джерела та примітки
Посилання
|