Воєдило Левко Леонідович

Воєдило Левко Леонідович
Народження18 лютого 1962(1962-02-18)
Бихольцохівка, Ріпкинський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть2013
Країна СРСР
 Україна
Жанрпортрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняРеспубліканська художня школа імені Тараса Шевченка (1980) і Київський державний художній інститут (1987)
Діяльністьхудожник, викладач
ВчительЛопухов Олександр Михайлович і Забашта Василь Іванович
ПрацівникВідкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
ЧленСпілка радянських художників України
Роботи в колекціїНаціональний музей Тараса Шевченка, Музей гетьманства і Музей кобзарства

Левко Леонідович Воєди́ло (18 лютого 1962, Бихольцохівка — 2013) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1989 року та художнього об'єднання «Чарунка поділля» з 2004 року[1].

Біографія

Народився 18 лютого 1962 року в селі Бихольцохівці Ріпкинського району Чернігівської області (нині Україна). У 1974—1980 роках навчався в Республіканській художній середній школі імені Тараса Шевченка; у 1980—1987 роках — на живописному факультеті у Київському державному художньому інституті, був учнем Олександра Лопухова, Василя Забашти[1].

Учителював. З 2000 року обіймав посаду старшого викладача кафедри дизайну Університету розвитку людини «Україна» у Броварах. Мешкав і працював у селі Погребах Броварського району Київської області. Помер у 2013 році[2].

Творчість

Працював у галузі станкового живопису у жанрах пейзажу, натюрморту, портрета. Серед робіт:

  • «Самотність» (1988);
  • «Все йде, все минає» (1989);
  • серія «Гомери України»:
    • «Доля» (1990);
    • «Коднянське лихо» (1991);
    • «Реквієм» (1991);
  • «Ноктюрн» (1994);
  • «Золота доба» (1995);
  • «Похорон богів» (1995);
  • «Молитва» (1995);
  • «Пастораль» (1996);
  • «Сивий смуток» (1997);
  • «З полону літ. Портрет Галшки Гулевичівни» (1997);
  • «Чудо архангела Михаїла» (1997);
  • «Великдень» (1998);
  • «Вечірня розмова з матір'ю» (2000);
  • «Надвечір'я» (2000).

Написав портрети кобзарів: Григорія Кожушка, Івана Кучугури-Кучеренка, Остапа Вересая, Гната Гончаренка (всі — 1989), Хведора Холодного, Терентія Пархоменка, Григорія Любистка, Івана Мазепи (всі — 1990), Тимофія Білоградського (1991).

Брав участь у виставках, зокрема[1]:

  • Всеукраїнська трієнале живопису (Київ, 1998);
  • Виставка сучасного духовного мистецтва з нагоди 100-річчя від дня народження Першого Патріарха Київського і всієї України Мстислава (Київ, 1998);
  • Персональна виставка в галереї Національного університету «Києво-Могилянська академія» (2000);
  • Персональна виставка. Фонд сприяння розвитку мистецтв (Київ, 2002);
  • Персональна виставка. Шевченківський національний заповідник (Канів, 2003);
  • Персональна виставка. Київський гуманітарний ліцей (Київ, 2004);
  • Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників (Київ, 2004);
  • Персональна виставка. Бершадський краєзнавчий музей (Бершадь, 2005);
  • Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників, (Київ, 2006);
  • Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників (Київ, 2008).

Роботи зберігаються у Національному музеї Тараса. Шевченка та Музеї гетьманства у Києві, Музеї кобзарства у Переяславі, у фондах Міністерства культури та інформаційної політики України[3].

Примітки

  1. ↑ а б в Галерея АВС-арт. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  2. ↑ Воєдило Левко / Інформаційно-пошукова система УФД/Бібліотека.
  3. ↑ Художники Києва, 2000, с. 38.

Література