|
Вотінцев Юрій Всеволодович
Юрій Всеволодович Вотінцев (23 жовтня 1919 — 29 листопада 2005) — радянський воєначальник, учасник Німецько-радянської війни, Герой Соціалістичної Праці (17.02.1984). Генерал-полковник артилерії (25.04.1975). Перший командувач військами протиракетної і протикосмічної оборони (1967—1986). БіографіяНародився 23 жовтня 1919 в Ташкенті. Батько — Всеволод Вотинцев, голова Ташкентської ради, голова ЦВК Рад Туркестанської Радянської республіки, у січні 1919 року загинув у числі 14 Туркестанських комісарів. Після його загибелі дружина — Вотінцева (Щеглова) Анастасія Олександрівна, через погрози та спроби замаху, була змушена виїхати з Ташкента да Петрограда. Там закінчив школу в 1936 році. У Червоній Армії з вересня 1936 року. Вступив до 1-го Ленінградського артилерійського училища імені Червоного Жовтня, потім переведений до Сумського вищого артилерійського командного училища, у 1938 році закінчив його. У 1938 році — командир курсантського взводу Тбіліського гірничо-артилерійського училища імені 26 Бакинських Комісарів, у 1940 році був призначений на посаду помічника командира батареї, потім був викладачем у цьому училищі. Член ВКП(б) із 1940 року. Із початку Німецько-радянської війни писав кілька рапортів про відправку на фронт, але замість фронту в липні 1941 року був направлений готувати кадри артилеристів у 2-е Пензенське артилерійсько-мінометне училище, що формувалося, там більше року був командиром батареї і викладачем. Відмінно виконував свої обов'язки, за що був нагороджений орденом «Знак Пошани». У листопаді 1942 року направлений командиром дивізіону 120-мм мінометів у 295-й мінометний полк Московського військового округу, який формувався в Рибінську. У березні 1943 року на чолі цього дивізіону прибув до діючої армії. Воював у складі 71-ї гвардійської стрілецької та 90-ї гвардійської стрілецької дивізії 6-ї гвардійської армії на Воронезькому фронті, Прибалтійського фронту, 2-го Прибалтійського фронту, 1-го Прибалтійського фронту. Через кілька місяців командування дивізіоном, із серпня 1943 року став заступником командира — начальником штабу 295-го мінометного полку, у лютому 1944 року — заступником командира 151-го гвардійського артилерійського полку, начальником штабу дивізійної артилерії, начальником артилерії 90-ї гвардійської стрілецької дивізії. Брав участь у Курській битві, локальних наступальних боях на Невельському напрямку восени 1943 року, Білоруської та Прибалтійської наступальних операціях. Зазнав важкої контузії в грудні 1944, був відправлений у госпіталь. Після лікування повернений для продовження служби в Пензенському артилерійсько-мінометному училищі в Пензі, а незабаром після Перемоги влітку 1945 року відправлений на навчання в академію. Навчався у Військовій академії РСЧА імені М. В. Фрунзе, закінчив її в 1947 році із золотою медаллю. Після закінчення академії призначено начальником оперативного відділення штабу артилерії 5-ї армії (управління армії в м. Спаськ-Дальній, Приморський край). У червні-липні 1950 року разом із генералом В. В. Турантаєв перебував у терміновому урядовому відрядженні у КНДР відразу після початку Корейської війни, маючи завдання з'ясування на місці справжнього стану справ та інформування про них радянського військового командування. У жовтні 1953 полковник Вотінцев призначений на посаду начальника артилерії 2-ї танкової армії Далекосхідного ВО (управління в с. Камінь-Риболов). У 1955 році із золотою медаллю закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова. Після її закінчення направлений у Війська ППО країни на посаду заступника командувача 1-ї армії ППО особливого призначення з бойової підготовки. З травня 1959 року — командир Туркестанського окремого корпусу ППО (з 1960 — 30-й окремий корпус ППО). З травня 1963 року — командувач створеної на базі цього корпусу 12-ї окремої армії ППО (управління в м Ташкент)[1]. У ці роки з 1961 року був членом ЦК Компарії Казахстану і депутатом Верховної Ради Узбецької РСР. У травні 1967 року Вотінцев призначений на посаду першого командувача створюваних Військ протиракетної і протикосмічної оборони Військ ППО країни. У цьому ж році він став членом Військової ради військ ППО і головою Міжвідомчої комісії з розгляду ескізних проектів та спільних випробувань. У 1974 році Вотінцеву присвоєно звання генерал-полковника артилерії. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 лютого 1984 року за видатні заслуги у зміцненні оборонної могутності СРСР Вотінцеву було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У серпні 1986 року звільнений у відставку. У відставці — голова Ради ветеранів Жовтневого району м Москви. Помер 29 листопада 2005 року в Москві. Похований на Митинському кладовищі. Нагороди
Військові звання
Твори
Пам'ять
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
