Вольфганг Мартіні

Вольфганг Мартіні
нім. Wolfgang Martini
Народився	20 вересня 1891(1891-09-20)[1] Лешно, Великопольське воєводство, Республіка Польща[1]
Помер	6 січня 1963(1963-01-06)[1] (71 рік) Шефтларн, Мюнхен, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	Генерал військ зв'язку Люфтваффе
Нагороди	Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Застібка до Залізного хреста 2-го класу Рятувальна медаль Командор ордена За заслуги перед ФРН
Медіафайли у Вікісховищі

Вольфганг Мартіні (нім. Wolfgang Martini; 20 вересня 1891 — 6 січня 1963) — німецький офіцер, генерал військ зв'язку люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Біографія

5 березня 1910 року вступив в 1-й телеграфний батальйон. 1 жовтня 1912 року переведений в 5-й телеграфний батальйон. Учасник Першої світової війни, з 2 серпня 1914 року — начальник 19-ї радіостанції, в 1915-17 роках керував малою радіостанцією «Верден». У 1917-18 роках —фахівець при начальнику служби зв'язку Головної штаб-квартири армії, з березня 1918 року — начальник служби зв'язку 11-ї піхотної дивізії, а потім начальник училища зв'язку в Намюрі.

В листопаді 1918 року призначений командиром роти прикордонної охорони в Позені, брав участь в боях з польськими військами. З 1 жовтня 1919 року — інструктор військово-телеграфного училища в Шпандау, з 1 жовтня 1920 року — артилерійського училища. 1 травня 1924 року переведений в штаб 1-го військового округу, а 1 лютого 1928 року — в інспекцію зв'язку Військового міністерства. 1 лютого 1933 року зарахований в люфтваффе (про створення яких офіційно ще не було оголошено). 1 грудня 1933 року очолив штаб з формування радіочастин люфтваффе, а 1 жовтня 1934 року — відділ засобів зв'язку Імперського міністерства авіації. З 3 липня 1937 року — начальник 7-го відділу Генштабу люфтваффе.

1 лютого 1938 року очолив службу зв'язку люфтваффе, а 1 лютого 1939 року одночасно став інспектором військ зв'язку. 11 березня 1944 року призначений генералом військ зв'язку люфтваффе, виконував в основному інспекторські обов'язки по контролю за навчанням і станом частин зв'язку німецьких ВПС. 8 травня 1945 року взятий в полон військами союзників. В 1947 році звільнений. Після звільнення займався питаннями зв'язку.

Оцінка сучасників

Друг Мартіні, сер Роберт Ватсон-Ватт, у своїй автобіографії назвав його «сором'язливим, скромним, привабливим і дуже чудовим джентльменом», а також відзначив «високу технічну компетентність, мудрість і винахідливість генерала Мартіні».

Звання

• Фанен-юнкер (5 березня 1910)
• Фенріх (16 листопада 1910)
• Лейтенант (18 серпня 1911)
• Оберлейтенант (18 серпня 1915)
• Гауптман (18 серпня 1918)
• Майор (1 серпня 1931)
• Оберстлейтенант (1 квітня 1934)
• Оберст (1 квітня 1936)
• Генерал-майор (20 квітня 1938)
• Генерал-лейтенант (1 квітня 1940)
• Генерал військ зв'язку (20 вересня 1941)

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Рятувальна медаль (1933) (лютий 1944)
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (1 лютого 1945)
• Почесний член Ради комітету радіолокації (1952)
• Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (26 лютого 1959)
• Почесний член Британського інституту навігації Королівського географічного товариства (1961)
• Почесний доктор інженерних наук (1962)

Література

• Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
• Watson-Watt, Sir Robert; The Pulse of Radar, Dial Press, 1959, p. 405

Посилання

• Біографічні дані. [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #133600246 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578