Вольфганг Завалліш

Вольфганг Завалліш
нім. Wolfgang Sawallisch
Основна інформація
Дата народження26 серпня 1923(1923-08-26)[1][2][…]
Місце народженняМюнхен, Німецький Райх[1]
Дата смерті22 лютого 2013(2013-02-22)[1][2][…] (89 років)
Місце смертіГрассау, Траунштайн, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина[1]
Роки активностіз 1947
Громадянство Німеччина
Професіїдиригент, класичний піаніст
ОсвітаГамбурзька вища школа музики і театру і Richard-Strauss-Konservatorium Münchend
ВчителіJoseph Haasd, Маркевич Ігор Борисович і Hans Rosbaudd
Інструментифортепіано
Жанрикласична музика
ЧленствоБаварська академія витончених мистецтв
ЗакладTheater Aachend
ЛейблиEMI Classicsd
Нагороди
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі

Во́льфганг Зава́лліш (нім. Wolfgang Sawallisch; нар. 26 серпня 1923(19230826), Мюнхен, Веймарська республіка — пом. 22 лютого 2013, Грассау, Німеччина[4]) — німецький диригент та піаніст.

Біографія

Завалліш народився в Мюнхені. Тут у віці п'яти років він почав навчатися гри на фортепіано. По завершенню війни, в 1946 році продовжив навчання в Мюнхенській вищій школі музики і склав випускний екзамен з диригування. Почав свою кар'єру в оперному театрі в Аусбурзі в 1947 році[5]. У 1952—1953 роках він був особистим помічником Ігоря Маркевича в Міжнародній літній академії Моцартеум в Зальцбурзі.

У 1953 році почав диригувати в оркестрі Берлінської Філармонії. З вдалим дебютом виступив в 1957 році в Байройтському театрі диригуючи вагнерівською оперою «Трістан та Ізольда» і став наймолодшим диригентом, що коли-небудь виступав на цій сцені.

У 1960—1970 роках був головним диригентом Віденського симфонічного оркестру, надалі, з 1971 по 1992 рік, — генеральним директором Баварської державної опери (виконуючи також з 1983 року протягом декількох років обов'язки її генерального директора).

У 1993—2003 роках обіймав посаду музичного директора Філадельфійського оркестру. В одному з інтерв'ю Завалліш розповів, що вважає співпрацю з цим колективом вершиною своєї кар'єри: «Я 22 роки очолював Мюнхенську оперу, і це був дуже важливий період мого музичного життя, але пост керівника Філадельфійського оркестру — вершина моєї кар'єри. Бо це — неабиякий музичний інструмент»[6].

Репертуар

Як диригент, Вольфганг Завалліш є визначним інтерпретатором музики Ріхарда Штрауса[7][8][9], а також відомим виконавцем симфоній Антона Брукнера[10]. Один з його заключних концертів і проектів запису з Філадельфійським оркестром були зосереджені на музиці Роберта Шумана[11].

Однак його репертуар величезний, і скрізь він демонструє незвичайну легкість — чи то музика Моцарта чи Брамса. Завалліш ніколи не прагне приголомшити публіку, він — суворий служитель старої школи на вівтарі музики.

Кар'єра піаніста

Як піаніст він акомпанував багатьом видатним співакам, серед яких Дитрих Фішер-Діскау, Пласідо Домінго, Герман Прай, Елізабет Шварцкопф[6] та Маргарет Прайс.

Відзнаки

Почесний член Товариства Роберта Шумана, лауреат Премії Роберта Шумана (1994).

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #11860595X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Помер диригент Вольфганг Завалліш (нім.) . «Die Welt». Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 24 лютого 2013.
  5. ↑ Stephen Moss (19 May 2000). Old school titan. The Guardian. UK. Архів оригіналу за 10 листопада 2012. Процитовано 8 August 2007.
  6. ↑ а б Максим Рейдер. Вольфганг Заваллиш: «Музыку понимают все». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2012.
  7. ↑ Edward Rothstein (17 May 1995). A Cheery, Old-World 'Ariadne'. New York Times. Процитовано 8 August 2007.
  8. ↑ Anne Midgette (5 August 2001). Music: A Musical Capital Looks to America. New York Times. Процитовано 8 August 2007.
  9. ↑ Paul Horsley (1 April 2003). A Hero's Tenure. Playbill Arts. Архів оригіналу за 22 вересня 2017. Процитовано 11 January 2008.
  10. ↑ Anthony Tommasini (15 January 2004). Channeling Bruckner, Maestro Illuminates Elusive Score. New York Times. Процитовано 11 January 2008.
  11. ↑ Allan Kozinn (19 October 2002). Back to Schumann, With Care and Passion. The New York Times. Процитовано 8 August 2007.

Посилання

  • Вольфганг Завалліш на сайті allmusic.com (англ.)