Волошка несправжньоплямиста

Волошка несправжньоплямиста
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Рід: Волошка (Centaurea)
Вид:
Волошка несправжньоплямиста (C. pseudomaculosa)
Біноміальна назва
Centaurea pseudomaculosa
Синоніми

Centaurea rhenana subsp. pseudomaculosa (Dobrocz.) Dostál

Волошка несправжньоплямиста[1][2] (Centaurea pseudomaculosa) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений у Європі на схід від України й Білорусі та в Азії — Казахстан, західний Сибір.

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина 30–70 см заввишки. Стебла разом з листками гостро-шорсткі й дещо павутинисті. Кінцеві частки перисторозсіченого стеблових листків лінійні й довгасті, до 4–5 мм шириною. Обгортка яйцеподібна або яйцевидно-куляста, 12–14 мм завдовжки, 10–12(13) мм шириною, придатки її зовнішніх і середніх листочків з 6–8(10) парами бахромок, темно-бурі. Сім'янка ≈ 3 мм довжиною, бура, з більш світлими реберцями, її чубчик 1–1.5 мм завдовжки[2].

Поширення

Поширений у Європі на схід від України й Білорусі та в Азії — Казахстан, західний Сибір[3][4].

В Україні вид зростає в різнотравно-ковилових степах, на степових схилах, крейдяних і вапнякових відслоненнях, на узліссях і на галявинах степових лісів, іноді як бур'ян уздовж доріг і на полях — у Поліссі (в півд. ч.), Лісостепу, Степу (переважно в півд. ч.); в Криму зрідка на Керченському півострові[2].

Джерела

  1. Centaurea pseudomaculosa // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 363. (рос.)(укр.)
  3. Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 18.05.2019. (англ.)
  4. Euro+Med Plantbase. Процитовано 18.05.2019. (англ.)