Волковинська Зінаїда Володимирівна

Волковинська Зінаїда Володимирівна
Народження	10 (23) жовтня 1915  Одеса, Російська імперія
Смерть	4 травня 2010(2010-05-04)  (94 роки)
	Київ, Україна
Країна	Російська імперія   СРСР   Україна
Навчання	Одеське художнє училище (1932)  і Київський державний художній інститут (1940)
Діяльність	художниця
Вчитель	Кричевський Федір Григорович , Волокидін Павло Гаврилович , Григор'єв Сергій Олексійович , Муцельмахер Мойсей Давидович , Жук Михайло Іванович  і Козик Михайло Якимович
Працівник	Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Кириченко Степан Андрійович
Діти	Кириченко Олена Степанівна

Зінаїда Володимирівна Волкови́нська (нар. 23 жовтня 1915, Одеса — пом. 4 травня 2010, Київ) — українська художниця. Членкиня Спілки радянських художників України з 1942 року.

Біографія

Народилася 10 [23] жовтня 1915(19151023) року в місті Одесі (нині Україна). Протягом 1929—1932 років навчалася на скульптурному та політосвітньому факультетах художньої профшколи в Одесі у Мойсея Муцельмахера; у 1932—1934 роках — на графічному факультеті в Одеському художньому інституті у Михайла Жука; у 1934—1940 роках — на живописному факультеті у Київського художнього інституту у Павла Волокидіна, Сергія Григор'єва, Федора Кричевського, Михайла Козика. Дипломна робота — картина «Знатна льонівниця» (олія; керівник Федір Кричевський).

У 1940—1941 роках викладала рисунок і композицію у Львівському художньо-промисловому училищі. Під час німецько-радянської війни у 1941—1944 роках перебувала в евакуації в Новосибірську і Красноярську де займалась станковим живописом і оформляла агітаційні ешелони військових частин. Опісля переїхала до Києва. Працювала художницею у видавництвах «Радянська школа», для якого створила багато ілюстрацій для читанок і букварів, «Молодь», «Веселка», «Радянський письменник», співпрацювала з журналами «Барвінок», «Зірка» та іншими.

Жила у Києві в будинку на вулиці Дашавській, № 27, квартира № 30.

У шлюбі з художником Степаном Кириченкрм народила доньку Олену, що також стала художницею.

Померла в Києві 4 травня 2010 року.

Творчість

Працювала в галузі станкового живопису та книжкової графіки, створювала плакати. Серед робіт:

живопис

• «У льонівницькому колгоспі» (1940; Національний художній музей України);
• «Він буде жити» (1942);
• «Подарунок фронту» (1943; Красноярський державний художній музей імені Василя Сурикова);
• «Палять урожай» (1944);
• «Україна у вогні» (1945);
• «Портрет Героя Соціалістичної Праці» П. М. Целері (1947);
• «Сини мої» (1947; Сумський художній музей);
• «На горійській фортеці» (1949; Закарпатський художній музей);
• «Тарас Шевченко серед казахів» (у співавтстві з Ніною Волковою; 1951 — Шевченківський національний заповідник у Каневі; 1954 — Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»; 1956 — Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка у Форті-Шевченка; ще один екземпляр у Музеї Шевченка в Торонто);
• «Тридцятитисячник» (1957);
• «Портрет підпільниці Марії Груздової» (1963, пастель);
• «Весняний ярмарок у Косові» (1980);
• «Ранок у Карпатах» (1982);
• «Осінній натюрморт» (1992).

ілюстарації до книг

• «Мужики» Владислава Реймонта (1951);
• індійських народних казок (1955);
• татарської народної казки «Соловей» (1956);
• «Альпійська астра. Повість. Новели» Петра Гуріненка (1956);
• «Велика рідня» Михайла Стельмаха (1957);
• казки «Золота гора/Іван-богатир» Наталі Забіли (1960);
• «Крізь сльози кохання» Б. П. Степанова (1962);
• «На Тарасовій горі» Вадима Скоморовського (1963);
• «Дударик» Павла Тичини (1964);
• «Про дідуся Тараса» Григорія Бойка (1964);
• «Перший учитель: Повісті гір та степів» Чингіза Айтматова (1964, 1972);
• народних казок Сербії і Чорногорії «Золотий птах» (1966).

У 1943 році виставка її робіт відбулася у Красноярську. Із 1945 року брала участь у всеукраїнських, та з 1949 року — у всесоюзних виставках.

Література

• Волковинська Зінаїда Володимирівна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 79.;
• Волковинская, Зинаида Владимировна // Художники народов СССР. Том 2. Москва. «Искусство». 1972, сторінка 325 (рос.);
• Волковинська Зінаїда Володимирівна // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
• Волковинська Зінаїда Володимирівна // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. ., сторінка 135;
• Т. В. Басанець. Волковинська Зінаїда Володимирівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.;
• Ірина Ходак. Волковинська Зінаїда Володимирівна // Шевченківська енциклопедія в 6-ти томах. Том 1 А—В. / / НАН України, Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України; редколегія : М. Г. Жулинський (головний редактор) та інші. Київ, 2013, сторінка 703. ISBN 978-966-02-6421-2;
• І. Ходак. Волковинська Зінаїда Володимирівна // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. сторінки 228—229. ISBN 978-966-02-8960-4.

Біографії   Живопис   Графіка   Київ