Волиця (Чортківський район)
Во́лиця — село в Україні, у Гримайлівській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на північному сході району. До 2020 підпорядковане Калагарівській сільраді. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.[1] Населення — 285 осіб (2003). СимволікаЗатверджена 23 жовтня 2020 року рішенням № 1303 XLII сесії сільської ради VII скликання. Автори — В. М. Напиткін, С. В. Ткачов, К. М. Богатов. Герб є промовистим. ГербУ зеленому щиті із чорною трикутною главою, відділеною срібною ниткою і обтяженою золотою восьмипроменевою зіркою, срібне колесо воза, супроводжуване по сторонах золотими рогами вола. Унизу картуша напис «ВОЛИЦЯ» і рік першої згадки «1574». Роги вола і колесо чумацького воза — символ назви села, золота зірка — символ Полярної зорі, дороговказу для чумаків. ПрапорНа зеленому квадратному полотнищі з верхніх кутів до середини прапора виходить чорний трикутник, відділений тонкою білою смугою. На трикутнику жовта восьмипроменева зірка, на зеленому полі — біле колесо воза. ІсторіяПерша письмова згадка — 1574 р. Назва походить, імовірно, від слова «віл»: за переказами, на території села було велике пасовище для волів. Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 р. належало до Австрії (Тернопільський циркул). У 19 ст. — власність Кімельманнів. Протягом 1863—1920 рр. село — Скалатського повіту. У листопаді 1918 р. в селі проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. Протягом 1921—1939 рр. село Скалатського повіту Тернопільського воєводства. Діяли філії «Просвіти» та інших товариств. У роки німецько-радянської війни в Червоній армії загинуло 23 чоловіки із села. 24 квітня 1949 р. у Волиці та сусідньому с. Калагарівка розповсюджені агітаційні антиколгоспні листівки. Репресій зазнали 44 мешканці села, зокрема, було засуджено до 10-25 років ув'язнення, 19 осіб закатовані у тюрмах і концтаборах НКВС); депортовано у Сибір 20 осіб. Із березня 1959 р. до грудня 1962 р. село належало до Скалатського району, згодом до січня 1965 р. — Підволочиського. До 2020 — Гусятинського району. ПолітикаПарламентські вибори, 2019На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610208, розташована у приміщенні клубу.
НаселенняМоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
Пам'яткиАннозачатіївська церква, перша пол. XVII ст. Пам'ятка архітектури національного значення. Охоронний № 1576. Дзвіниця, дерев'яна.
Пам'ятникиВстановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини 1848 р. (відновлений у 1990 p.); насипана символічна могила Борцям за волю України (відновлена у 1992 p.). Примітки
Література
|