Євге́ній Льво́вич Войску́нський (рос.Евге́ний Льво́вич Войску́нский, 9 квітня1922(19220409), Баку — 3 липня2020) — російськомовний азербайджанський радянський та російський письменник-фантаст та перекладач. Більшість своїх творів він написав у співавторстві зі своїм двоюрідним братомІсаєм Лукодяновим.
Літературну творчість Євгеній Войскунський розпочав у 1955 році книгою морських оповідань.[2][4] З 1961 року розпочав роботу в жанрі наукової фантастики разом із своїм двоюрідним братом Ісаєм Лукодяновим. Зі слів самих авторів, поштовхом до написання їх першого фантастичного роману була дорожня пригода, свідками якої вони стали в рідному для них місті Баку, під час якої пішохід лише дивом проскочив перед колесами вантажівки. На короткий час Войскунському і Лукодянову здалось, ніби пішохід пройшов скрізь автомобіль, який наїхав на нього, неначе як ніж через масло. І саме ідея проникності твердих тіл лягла в основу їх першого спільного і найкращого роману «Екіпаж «Меконгу»»[2], в якому описуються як найновіші наукові відкриття, так і таємниці минулого. Роман умовно входить до дилогії, яку називають «Інститут фізики моря». До неї також включають роман «Ур, син Шама», в якому описується історія хлопчика-шумера, якого іншопланетяни забрали на свою планету, та який завдяки парадоксу Ейнштейна після повернення на нашу планету потрапив у 70-ті роки XX століття. Найпомітнішими іншими фантастичними творами дуету письменників є романи «Дуже далекий Тартесс», «Плескіт зоряних морів», «Незаконна планета», повість «Чорний стовб»[4], оповідання «Прощання на березі», а також цикл творів «Життя і пригоди Олексія Новикова, космічного розвідника». У письменницькому дуеті Ісай Лукодянов був генератором фантастичних ідей та технічних подробиць, а Войскунський переважно робив літературну обробку текстів творів. Проте плідне співробітництво письменників порушилось у зв'язку із незалежними від них причинами. Після публікації роману «Ур, син Шама» письменників звинуватили в сіонізмі, і тривалий час вони не могли публікуватися. Ці звинувачення та неможливість друкуватися призвели до того, що Лукодянов важко захворів, і невдовзі помер, а Войскунський на тривалий час відійшов від написання фантастики. Після 1980 року Войскунський пише переважно твори про німецько-радянську війну «Кронштадт», «Світ тісний», а також роман, присвячений тривалому періоду історії колишнього СРСР «Румянцевський сквер».[2] Лише наприкінці 90-х років XX століття письменник повернувся до жанру фантастики, та опублікував повісті «Химера», яка є переробкою раніше опублікованого оповідання дуету письменників «Прощання на березі», і «Відрядження».
Євгеній Войскунський був одружений, його син Олександр Войскунський є відомим російським психологом, спеціалістом із впливу Інтернету на психіку людини.[6][7]
Бібліографія
Первый поход. \ Повести. — М.: Воениздат, 1956
Наш друг Пушкарёв. \ Рассказы. — М.: Воениздат, 1960
Экипаж «Меконга». \ Роман. — 1962. М.: Детгиз (у співавторстві з І. Б. Лукодяновм)
На перекрёстках времени. \ НФ-рассказы. — М.: Знание, 1964 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
Очень далёкий Тартесс. \ Фант. роман. — М.: Молодая гвардия, 1968 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
Плеск звёздных морей. \ Роман. — М.: Дет. литература, 1970 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
Море и берег. \ Повести и рассказы. — М.: 1975
Ур, сын Шама. \ Фант. роман. — М.: Дет. литература, 1975 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
В дальнем плавании / Е. Л. Войскунский. — М. : Знание, 1980. — 96 с. — (Прочти, товарищ!).
Незаконная планета. \ НФ-роман. — М.: Дет. литература, 1980 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
Чёрный столб. \ НФ-повести. — Баку: Гянджлик, 1981 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)