Вогонь і Лід: Хроніки Драконів

Вогонь і Лід: Хроніки Драконів
Fire and Ice: The Dragon Chronicles
ЖанрФентезі, пригоди
РежисерПітоф
ПродюсерМішель Греко
Анжела Манкузо
СценаристМішель Конівес
Анжела Манкузо
У головних
ролях
Емі Екер
Том Вісдом
Джон Райс-Девіс
Арнольд Вослу
Лоредана Гроза
ОператорЕммануель Кадош
КомпозиторЛоредана Гроза
КінокомпаніяMedia Pro Pictures
Дистриб'юторMediaPro Picturesd і Netflix
Тривалість84 хв.
Моваанглійська
КраїнаРумунія
Рік2008
Дата виходу18 вересня 2008 (США)
Кошторис$4 млн
IMDbID 1135493
fireandice.ro

«Вогонь і Лід: Хроніки Драконів» (англ. Fire & Ice: The Dragon Chronicles) — румунсько-американський фентезійний фільм 2008 р. продюсерів MediaPro Pictures і Sci Fi Channel та режисера Пітофа.

Сюжет

Карпія — чудове королівство в світі драконів, лицарів і чарівних створінь, якими править король Августин з королевою Ремені і радником суду, Рутенієм Паксіаном. На їх спокійну колись країну обрушується Вогненний Дракон. Він сіє паніку і смерть скрізь, де з'являється. Квілок, жорстокий король сусіднього королівства, дає їм притулок і підтримку, але тільки замість покори йому Карпії. Щоб врятувати її від терору, смілива принцеса Луїза просить допомоги у Габріеля, сина лицаря Аладора (досвідченого вбивці драконів). Разом вони повинні звільнити Крижаного Дракона, єдиного, хто може протидіяти монстру, що приносить руйнування в їхнє королівство.

Скоро їх рятівник стане найгіршим ворогом. На щастя, про стару відданість не забувають, оскільки до них приєднається лицар Понтьєро, який мав звичай битися поруч з батьком Габріеля в старі часи. Пригоди, які чекають Габріеля і Луїзу, зближують їх, у них зав'язується несподіваний любовний роман.

Ролі

Виробництво

Спецефекти і комп'ютерне моделювання повністю створені в Румунії. Теглайн: «Коли небезпека б'є зверху, вона або спалює вашу душу, або заморожує вас до смерті». Фільм знятий за мотивами книги Стельян Турли «Вогонь і Лід».

Критика

Рейтинг фільму на сайті IMD — 4,4/10.[1]

Примітки

  1. Fire & Ice (2008. Архів оригіналу за 10 грудня 2013. Процитовано 9 січня 2014.

Посилання