uk %D0%92%D0%BE%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C (%D0%94%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)

село Вовчинець
	В'їзд в селоВ'їзд в село
Країна	Україна
Область	Чернівецька область
Район	Дністровський район
Тер. громада	Кельменецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA73040030080028189
Основні дані
Засноване	1634
Населення	1325
Поштовий індекс	60150
Телефонний код	+380 3732
Географічні дані
Географічні координати	48°27′10″ пн. ш. 26°54′46″ сх. д. / 48.45278° пн. ш. 26.91278° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	232 м
Місцева влада
Адреса ради	60150, Чернівецька обл., с.Вовчинець, вул.Головна, 7
Карта
	Вовчинець
	Вовчинець
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Вовчинець.

Вовчи́нець — село в Україні, у Кельменецькій селищній громаді Дністровського району Чернівецької області.

Географія

Село розташоване на правому березі річки Вілія, лівої притоки Пруту.

Історія

Перша згадка про село відбулась в 1634 р.

В 1918 р. Румунія захоплює село попри критику влади УНР та місцевого населення. Через це в січні 1919 року спалахнуло Хотинське повстання. Румунія понесла втрати в районі села, та змушена була втікати з лінії фронту. Але згодом Румунія набравши сили і скориставшись тим що повстанців не підтримала Україна, почала наступ, після чого відносно без важких боїв захопили село знову.

В 1940 році Червона армія звільнила село від румунських загарбників, але згодом в 1941 р. Румунія повернула контроль над селом. В 1944 р. червона армія все ж змогла перемогти і витіснити румунських окупантів з села.

З 1991 року в складі незалежної України.

В 2021 році шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Кельменецької селищної громади.^[1]

13 жовтня 2024 року відбулися збори задля зміни патріархату у селі. Відбулося це на тлі скандалу з першим загиблим воїном ЗСУ з села, якого місцевий священник УПЦ відмовився приймати через "братовбивство". Після цієї події, релігійна громада парафії Покрови Пресвятої Богородиці проголосувала за вихід з-під юрисдикції московського патріархату та перейшла до Православної Церкви України. В голосуванні приймали участь тільки постійні, повнолітні жителі села. В голосуванні брали участь 103 мешканців, 102 з яких, віддали голос За зміну церкви на Православну Церкву України, а решта, тобто 1 людина, віддала голос Проти. Після цих зборів в селі почала офіційно діяти Православна церква України.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1420 осіб, з яких 617 чоловіків та 803 жінки^[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1322 особи^[3].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Відсоток
українська	97,89 %
російська	1,28 %
молдовська	0,83 %

Уродженці села

Іван Петрович Філіпець (*01.08.1924, с. Вовчинець, тепер Дністровський район, Чернівецька область) - учасник ВВв, генерал-майор у відставці. Почесний голова Чернівецької обласної ради Організації ветеранів України. Учасник ВВв з якої повернувся інвалідом ІІ групи. У 1945-1950 рр. працював у фінансових структурах Кельменецького та Герцаївського райвиконкомів, 34 роки - завідувачем Чернівецького обласного фінансового управління. Депутат Чернівецької обласної ради багатьох скликань. Впродовж 1987-2006 рр. обирався заступником та головою Чернівецької обласної ради Організації ветеранів України. Нагороджений 8 орденами та 23 медалями, відзначений найвищою нагородою Організації ветеранів України «Почесний ветеран України».
Філіпець Іван Петрович // Історія і сьогодення Чернівецької обласної організації ветеранів України. – Чернівці : Букрек, 2012. – С. 9-10. – ISBN 978-966-399—440-6.
Людмила Додонова. Мудрий наставник, щирий друг // Творці добра. Буковинці – почесні ветерани України. – Чернівці : Букрек, 2017. – С. 135-136. – ISBN 978-966-399-847-3.Юхим Гусар.