Вну́трішня мігра́ція — переміщення людей з одного регіону в інший у межах однієї країни. Внутрішня міграція є однією з форм міграції населення. Основними причинами внутрішньої міграції є, як правило, економічні фактори — рівень доходів і витрат, а також якість життя, тоді як у зовнішньої міграції крім економічних значимі також політичні чинники. Одним із прикладів внутрішньої міграції, характерною для багатьох країн, є урбанізація — переміщення населення зі сільської місцевості в міста.
Приклади
Історія багатьох країн включає приклади значних внутрішніх міграцій населення:
В середині XIX століття була значна внутрішня міграція зі східних штатів до західного узбережжя, яка істотно зросла після будівництва 1869 року трансконтинентальної залізниці.
Постійна міграція всіх етнічних груп, що почалася під час «Пилового казана» 1930-х років, але прискорилася після Другої світової війни, до Сонячного поясу[en] півдня та заходу США.
Постійна міграція з Каліфорнії в інші штати приблизно від 1990 року, переважно робочого та середнього класу всіх етнічних груп, але особливо білих, яку називають Каліфорнійським виходом[en].
На Філіппінах, через централізованість[en] і нерівномірність розподілу державних повноважень і коштів, люди з провінцій прямують до Манільської агломерації в пошуках кращої роботи та можливостей. Ці процеси тривають, хоча зараз у значно меншій кількості, оскільки серед внутрішніх мігрантів зростає популярність Себу та Давао[en].
В Італії, під час економічного дива в країні 1950—1960-х років, так званий «промисловий трикутник» Північно-Західної Італії[en] зазнав напливу іммігрантів з Південної Італії, оскільки південна частина країни залишалася недорозвиненою та бідною. Пік припав на період від 1955 до 1963 років, коли 1 300 000 робітників переїхали з півдня до північних промислових міст. Після паузи 1980-х роках міграція з півночі на південь відновилася, цього разу спрямована в інші райони півночі та Центральної Італії.
Підвидом внутрішньої міграції є міграція груп іммігрантів, яку часто називають вторинною або подальшою міграцією. Вторинною міграцією також називають міграцію [Архівовано 18 січня 2022 у Wayback Machine.] іммігрантів у межах Європейського Союзу.
Сомалійці, група біженців, спочатку широко розсіяна в Сполучених Штатах, сформувала значні громади в Міннесоті, Огайо та Вашингтоні[5]. Вторинна міграція до Міннеаполіса, штат Міннесота та Колумбуса, штат Огайо, зробила ці два регіони, відповідно, першим і другим серед американських сомалійців[5]. Географиня Тамара Мотт стверджує, що основною причиною міграції сомалійців до Колумбуса, штат Огайо, було бажання перебувати поруч із сім'єю, друзями та іншими сомалійцями[6].
До Льюїстона, штат Мен, сомалійці стали мігрувати після того, як у лютому 2001 року соціальні служби переселили туди кілька сімей[7]. У період від 1982 до 2000 роки агентства з переселення розмістили біженців, серед них 315 сомалійців, у районі Портленда, штат Мен[7]. Високий рівень завантаженості орендованого житла в Портленді призвів до перших переїздів до Льюїстона[7]. Сомалійцям притаманне кочування, вони підтримують контакти, часто через мобільний телефон, із великою родиною, членами клану та друзями[7]. Коли про Льюїстон дізналися інші сомалійці, їх привабили якість життя, низька вартість житла, хороші школи, безпека та більший соціальний контроль над дітьми в маленькому місті[7]. У період від лютого 2001 року до серпня 2002 року понад 1000 сомалійців переїхали до Льюїстона[8]. Більшість із цих ранніх вторинних мігрантів прибули з Кларкстона, штат Джорджія, передмістя Атланти[7]. До 2007 року сомалійці, які приїхали до міста з усіх куточків США та принаймні трьох інших країн[7], становили вже 6,5 % населення Льюїстона[9].
↑96th Congress (17 березня 1980). Public Law 96-212(PDF). United States Government Publishing Office. Архів оригіналу(PDF) за 17 лютого 2017. Процитовано 12 лютого 2017.
↑1980 Refugee Act. Pub. L. 96-212. 94 Stat. 102. 17 березня 1980.
↑Mott, Tamara E. (Feb 2010). African refugee resettlement in the US: the role and significance of voluntary agencies. Journal of Cultural Geography. 27 (1): 1—31. doi:10.1080/08873631003593190 — через MasterFILE Elite.
↑Mott, Tamara E. (Feb 2010). African refugee resettlement in the US: the role and significance of voluntary agencies. Journal of Cultural Geography. 27 (1): 1—31. doi:10.1080/08873631003593190 — через MasterFILE Elite.
↑Nadeau, Phil (Summer 2007). The New Mainers: State and local agencies form partnerships to help Somali immigrants. National Civic Review. 96 (2): 55—57. doi:10.1002/ncr.180 — через Advanced Placement Source.
