Винник Зиновій Львович
Зиновій Львович Винник (нар. 25 вересня 1913, Юзівка — пом. ?, Ізраїль) — український художник театру; член Спілки художників України у 1958—1993 роках. Батько художника Юрія Винника. БіографіяНародився 25 вересня 1913 року у місті Юзівці (тепер Донецьк, Україна). Впродовж 1932—1936 років навчався у Харківському художньому інституті у Олександра Хвостенко-Хвостова[1]. У 1939—1941 роках працював завідувачем декоративного цеху та художником-постановником у Харківському українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденами Червоної Зірки (7 квітня 1945), Вітчизняної війни ІІ-го ступеня (6 квітня 1985), медалями «За оборону Сталінграда» (22 грудня 1942), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За визволення Варшави» (9 червня 1945), «За взяття Берліна» (9 червня 1945)[2]. Впродовж 1948–1956 років знову працював у Харківському українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка, з 1956 року в Художніх майстернях Художнього фонду УРСР[1]. Жив у Харкові в будинку на вулиці Отокара Яроша № 21 а, квартира 21. 1993 року виїхав до Ізраїлю. Помер в Ізраїлі. ТворчістьПрацював в галузі театрально-декораційного мистецтва та промислової графіки. Оформив вистави:
Автор картини «Шверін. До Берліна недалеко» (1945), естампу «Червоні дияволята» (1967). Брав участь у республіканських виставках з 1951 року. Твори зберігаються у Музеї Харківського українського драматичного театру імені Тараса Шевченка, Музеї театрального, музичного та кіно-мистецтва України у Києві. Примітки
Література
|