Вибори до Бундестагу 2013

‹ 2009  2017 ›
Вибори до Бундестагу 2013 630 місць у Бундестазі
22 вересня 2013
		Перша партія	Друга партія	Третя партія
Лідер		Ангела Меркель	Пеер Штайнбрюк	Райнер Брюдерле
Партія		ХДС/ХСС	СДПН	ВДП
Попередні вибори		239 місць	146 місць	93 місця
Місць до виборів		239	146	93
Виграно місць		311	193	-
Зміна місць		+72	+46	-93
Відсоток		41,5%	25,7%	4,8%
Зміна % голосів		+7,7	+2,7	-9,8
		Четверта партія	П'ята партія
Лідер		Ґреґор Ґізі та команда з восьми інших політиків	Юрґен Тріттін/Катрін Ґерінґ-Екардт
Партія		Ліві	Зелені
Попередні вибори		76 місць	68 місце
Місць до виборів		76	68
Виграно місць		64	63
Зміна місць		-12	+5
Відсоток		8,6%	8,4%
Зміна відсотка голосів		-3,3	-2,3
Офіційні результати голосування по одномандатних округах ■ – ХДС ■ – ХСС ■ – СДПН ■ – Ліві ■ – Зелені
Попередній Канцлер Ангела Меркель ХДС/ХСС Канцлер Ангела Меркель ХДС/ХСС

Вибори до Бундестагу (2013) — парламентські вибори в Німеччини, що відбулись 22 вересня 2013 року. На них обрали 630 членів 18-го скликання Бундестагу, федерального парламенту Німеччини.

Двома основними кандидатами на посаду голови уряду стали чинний канцлер Ангела Меркель (від блоку ХДС/ХСС) та представник опозиції Пеер Штайнбрюк (від СДПН).

Кандидатом від ВДП був Райнер Брюдерле. Кандидатами від Зелених виступили Юрґен Тріттін та Катрін Ґерінґ-Екардт. Ліві висунули одразу 9 політиків як команду кандидатів: Ніколь Голке, Ян ван Акен, Карен Лай, Клаус Ернст, Ґреґор Ґізі, Дітмар Бартш, Сара Вагенкнехт, Діана Гольце.

Нову партію «Альтернатива для Німеччини» на виборах представляли Конрад Адам, Бернд Луке та Фрауке Петрі.

Підсумки

За офіційними даними, найбільшу кількість голосів набрав блок ХДС/ХСС на чолі з Ангелою Меркель — 41,5 % (що стало найкращим результатом блоку за останні 20 років). СДПН — 25,7 %, Ліва партія — 8,6 % і Партія зелених — 8,4 %[1][2].

Нова партія «Альтернатива для Німеччини» з євроскептичною програмою не набрала необхідного мінімуму 5 % і не потрапила до парламенту.

Вільна демократична партія (ВДП) уперше за свою історію з 1949 року також не потрапила до парламенту, набравши лише 4,8 %. Таким чином Ангела Меркель втратила традиційного партнера в коаліції.

Математично була можлива також коаліція без участі переможного блоку ХДС/ХСС, а саме об'єднання соціал-демократів із зеленими та лівими. Проте представники Соціал-демократичної партії неодноразово виступали проти співпраці з лівими, закидаючи їм популізм.

Блок ХДС/ХСС проводив переговори про так звану «велику коаліцію» зі Соціал-демократичною партією або про коаліцію з Партією зелених. Лише після того як 76 % членів СДПН у всіх землях Німеччини схвалили коаліцію з ХДС/ХСС на внутріпартійному референдумі, вдалося сформувати «велику» коаліцію з ХДС/ХСС і СДПН.

Примітки

1. Вибори до Бундестагу: Меркель - тріумфаторка, ліберали - аутсайдери. Німецька хвиля. 23 вересня 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013. 
2. Bundestagswahl 2013. Vorläufige Endergebnisse. spiegel.de. 22 вересня 2013. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 24 вересня 2013. 

Посилання

• Вибори до Бундестагу: Меркель - тріумфаторка, ліберали - аутсайдери [Архівовано 24 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• Блок Меркель переміг у виборах до бундестагу, – офіційно [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• Європейські ЗМІ: тріумф Меркель матиме наслідки для всієї Європи [Архівовано 24 вересня 2013 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Барометер он-лайн. [Архівовано 9 червня 2019 у Wayback Machine.]
• Опитування. [Архівовано 30 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Опитування. [Архівовано 17 квітня 2020 у Wayback Machine.]
• Щотижневі опитування з графіками. [Архівовано 25 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Кандидати. [Архівовано 31 жовтня 2010 у Wayback Machine.]