Весільний танок (картина Брейгеля)

Весільний танок
нід. De bruiloft dans
Творець:Пітер Брейгель Старший
Час створення:1566
Висота:119,4 см
Ширина:157,5 см
Матеріал:Дерево
Техніка:олія
Жанр:побутовий жанр Редагувати інформацію у Вікіданих
Зберігається:Детройт
Музей:Інститут мистецтв
Інвентарний номер:30.374 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Весільний танок у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

«Весільний танок» (нід. De bruiloft dans, англ. The Wedding Dance) — картина фламандського художника Пітера Брейгеля Старшого; написана в 1566 році. Картина належить Детройтському інституту мистецтв. Написана олією по дереву, розмір — 119,4 × 157,5 см[1]. Також вживається назва «Весільний танок на відкритому повітрі»[2].

Опис

На картині «Весільний танок» зображено веселощі, які панують на багатолюдному селянському весіллі. Всього на картині можна нарахувати 125 осіб[3]. Картина написана яскравими, контрастними фарбами[2].

Значна частина простору картини зайнята зображенням танцівників, серед яких наречена в чорній сукні, відповідно до традицій того часу[4]. Вдалині між деревами висить полотнище, до якого прироблений шлюбний вінець. Ліворуч на задньому плані видно канави, викопані, щоб послужити як столи і сидіння для гостей[2].

Як і на інших картинах Брейгеля, багато фігур показані в сатиричному стилі. Відзначається певна тенденція до "вуайєризму" — зокрема, при зображенні людей, які цілуються й обіймаються. Збудження деяких селян, зображених на передньому плані, підкреслено збільшеним розміром гульфиків — деталей чоловічого одягу, що покривають геніталії[2].

  • Лівий нижній фрагмент картини
    Лівий нижній фрагмент картини
  • Наречена (фрагмент картини)
    Наречена (фрагмент картини)
  • Правий нижній фрагмент картини
    Правий нижній фрагмент картини

Історія

Вважають, що картина «Весільний танок», написана в 1566 році, є частиною серії з трьох творів Брейгеля, до якої також відносять картини " Селянське весілля " (1567 або 1568) та " Селянський танок " (1569)[5] .

Картина тривалий час вважалася втраченою, доки в 1930 році її не виявив на одному з лондонських розпродажів Вільгельм Валентинер (Wilhelm Valentiner, відомий у США як William R. Valentiner — Вільям Валентинер[6]), що був на той час директором Детройтського інституту мистецтв[7] . Валентинер придбав її для музею за 36 тисяч доларів (близько 500 тисяч доларів, якщо перевести в ціни 2013 року). На тепер ця картина вважається одним із найцінніших експонатів музею і оцінюється в 100 мільйонів доларів[8] .

Відомі випадки «цензури», пов'язані з фривольністю зображень танцюючих селян. Наприклад, поліція Пітсфілда (штат Массачусетс) заборонила продаж випуску журналу Time від 26 листопада 1951 року, де було опубліковано зображення цієї картини[9] . Деякі видавництва, які друкують репродукції цієї картини, також вважають за краще відретушувати «зайві» подробиці[10] .

У зв'язку із банкрутством Детройта аукціонна компанія Christie's зробила оцінку творів мистецтва, які знаходяться у власності міста, результати якої були оголошені у грудні 2013 року[11] . Зокрема, «Весільний танок» Брейгеля був оцінений в 100—200 мільйонів доларів[12] .

Примітки

  1. ↑ The Wedding Dance, 1565, Pieter Bruegel the Elder (Netherlandish, 1525—1569). Detroit Institute of Arts. Архів оригіналу (HTML) за 5 січня 2011. Процитовано 24.12.2018.
  2. ↑ а б в г Роз-Мари и Райнер Хаген. Питер Брейгель Старший — Крестьяне, дураки и демоны. — Кёльн / Москва : Taschen / Арт-Родник, 2002. — С. 74—77. — ISBN 3-8228-7150-8.
  3. ↑ Wolfgang Stechow. Pieter Bruegel the Elder. — Thames & Hudson, 1970. — 161 с.
  4. ↑ Rebecca Mazzei (8 февраля 2006). Anatomy of an artwork — Virtues and vices of peasants who know how to party. Metro Times — www2.metrotimes.com. Архів оригіналу (HTML) за 18.03.2006. Процитовано 18.11.2013.
  5. ↑ Robert L. Bonn. Painting Life: The Art of Pieter Bruegel, the Elder. — Кёльн / Москва : Robert Bonn, 2006. — С. 41—43. — ISBN 978-1-88409-212-1.
  6. ↑ Valentiner, Wilhelm Rheinhold Otto. Dictionary of Art Historians — arthistorians.info. Архів оригіналу (HTML) за 9 жовтня 2018. Процитовано 09.10.2018.
  7. ↑ Julia Plummer Henshaw. 100 masterworks from the Detroit Institute of Arts. — Detroit : Hudson Hills Press, 2008. — С. 100.
  8. ↑ The Story Of The DIA: 128 Years Of Fortune And Crisis. www.deadlinedetroit.com. 8 сентября 2013. Архів оригіналу (HTML) за 17 січня 2014. Процитовано 18.11.2013.
  9. ↑ John E. Semonche. {{{Заголовок}}}. — Lanham : Rowman & Littlefield, 2007. — С. 71. — ISBN 9-780-7-42551-329.
  10. ↑ Framed Print: The Wedding Dance. www.classicpix.com. Архів оригіналу (HTML) за 24 грудня 2013. Процитовано 23.12.2013.
  11. ↑ Christie's delivers a preliminary report on its valuation of the City of Detroit purchases in the DIA. www.codart.nl. 5 декабря 2013. Архів оригіналу (HTML) за 4 березня 2016. Процитовано 18.12.2013.
  12. ↑ Corey Williams (19 декабря 2013). Detroit-owned Bruegel painting valued up to $200M; Van Gogh self-portrait $150M. CTV News — www.ctvnews.ca. Архів оригіналу (HTML) за 4 березня 2016. Процитовано 20.12.2013.

Література