Верхня Франція

Верхня Франція, О-де-Франс
Hauts-de-France
Герб Прапор
Столиця	Лілль
Країна	Франція[1]
Регіон	Метрополія Франції
Межує з: сусідні адмінодиниці Нормандія  Іль-де-Франс  Гранд-Ест  Валлонія , Фламандський регіон  ^?
Департаменти	Нор Па-де-Кале Ена Сомма Уаза
Кантони	145
Населення
- повне	5 987 883 (оцінка станом на 01.01.2004) 3,99 млн. (за переписом 08.03.1999) (3-тє)
- густота	188,22/км² (2004)
Площа
- повна	31 813 км²
Висота
- максимальна	197 м, 295 м (Ватіньї )
Губернатор	Xavier Bertrand^d
Президент ради	Ксавьє Бертран
Вебсайт	hautsdefrance.fr
Код ISO 3166-2	FR-HDF
Карта Франції з позначенням регіону Верхня Франція, О-де-Франс
Карта Франції з позначенням регіону Верхня Франція, О-де-Франс
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Верхня Франція

Верхня Франція (також О-де-Франс, фр. Hauts-de-France) — регіон Франції, створений відповідно до територіальної реформи французьких регіонів 2014[2] внаслідок об'єднання регіонів Нор-Па-де-Кале і Пікардія. Датою утворення нового регіону вважається 1 січня 2016[3].

Назва

У тексті закону визначено тимчасове найменування регіону, що складається з поєднання назв історичної області Пікардія (фр. Picardie), протоки Па-де-Кале (фр. Pas de Calais) і позначення місця регіону на мапі Франції (Нор — північ; фр. Nord), розділених (у французькому написанні) дефісами.

Географія

Регіон, загальною площею 31813 км² є восьмим за величиною на території метрополії Франції. Він розташований на північному сході країни і межує з регіоном Іль-де-Франс на півдні, регіоном Нормандія на південному заході та регіоном Гранд-Ест на південному сході. На північному сході регіон межує з Бельгією. З північного сходу регіон омивається Північним морем і протокою Па-де-Кале.

Історія

У Середньовіччі Пікардія розпадалася на графства Вермандуа, Валуа і Ам'єннуа. Області навколо Суассона і Лана жили самостійним політичним життям. Вперше назву «Пікардія» зафіксовано в документах XIII століття. Так називали область поширення особливої пікардської говірки. Володіння Пікардії у французької корони оскаржували англійці і герцоги Бургундські. Через Пікардію проходили шляхи майже всіх завойовників, які прагнули опанувати Парижем. У ході Першої світової війни багато старовинних міст Пікардії, включаючи Перонн і Сен-Кантен, були повністю зруйновані.

Пікардія — батьківщина готичної архітектури, тут збереглося шість видатних середньовічних соборів, найбільший з яких — в Ам'єні.

У 1790 році історичні провінції Франції були перетворені в департаменти. Під час Третьої республіки у 1919 році Етьєном Клементелем були засновані «економічні регіони» і зроблена перша спроба економічного планування.

Українська громада

Сильвестр Бондар (1899, Ольгопіль, Ольгопільський повіт, Подільська губернія - 19.10.1963, Камон, Сомма, Франція) - поручник Армії УНР, учасник бою під Крутами[4]

Адміністративний поділ

Регіон має площу понад 31813 км² з чисельністю населення 5987883 осіб[5]. Щільність населення складає (станом на 2013 рік) 188,22 осіб/км². Адміністративним центром регіону О-де-Франс є Лілль (рішення про статус центру ухвалене 28 вересня 2016 року)[3].

Департаменти

Департамент		Герб	Площа	Населення	Щільність населення	Префектура
02	Ена		7369 км²	540 888	75,33 осіб/км²	Лан
59	Нор		5743 км²	2 587 128	455,85 осіб/км²	Лілль
60	Уаза		5860 км²	810 300	140,56 осіб/км²	Бове
62	Па-де-Кале		6671 км²	1 463 628	223,24 осіб/км²	Аррас
80	Сомма		6170 км²	571 154	94,55 осіб/км²	Ам'єн

Найбільші міста

Найбільшими містами регіону (з населенням понад 30 000 мешканців) є:

№	Місто	Департамент	Населення (2013)[6]
1	Лілль	Нор	231491
2	Ам'єн	Сомма	132699
3	Рубе	Нор	95866
4	Туркуен	Нор	92974
5	Дюнкерк	Нор	89882
6	Кале	Па-де-Кале	72520
7	Вільнев-д'Аск	Нор	62616
8	Сен-Кантен	Ена	55698
9	Бове	Уаза	55252
10	Валансьєн	Нор	42851
11	Булонь-сюр-Мер	Па-де-Кале	42537
12	Ватрело	Нор	41552
13	Дуе	Нор	41189
14	Аррас	Па-де-Кале	40830
15	Комп'єнь	Уаза	40430
16	Марк-ан-Барель	Нор	39392
17	Крей	Уаза	34262
18	Камбре	Нор	32852
19	Ланс	Па-де-Кале	31647
20	Льєвен	Па-де-Кале	31517
21	Мобеж	Нор	30567

Примітки

1. archINFORM — 1994.
   d:Track:Q265049
2. Collectivités territoriales : nouvelle organisation territoriale (фр.). Assemblée Nationale. 7 серпня 2015. Процитовано 1 січня 2016.
3. La carte à 13 régions définitivement adoptée (фр.). Le Monde. 17 грудня 2014. Процитовано 1 січня 2016.
4. Шлях перемоги, 1963, № 49.
5. Populations légales 2013 des régions 2016 (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Процитовано 1 січня 2016.
6. Populations légales 2013 des départements et des collectivités d'outre-mer (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Процитовано 28 грудня 2015.