7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Липиця Горішня Більшівцівського району перейменовано на Верхня Липиця і Липицько-Горішнянська сільська Рада — на Верхньолипицька.[2][3]
Географія
Село розкинулось на березі річки Нараївки, притоки Гнилої Липи, за 16 км від райцентру, за 3 км від залізничної станції Підвисоке.
Перша письмова згадка про село датується 12 березня 1436 року[4]. У процесі росту в 1439 р. село Липиця поділилося на Липицю Горішню та Липицю Долішню[5]
У 1887 році коштом громади збудовано Церкву Різдва Пресвятої Богородиці.[6]
У липні 1906 року місцеві жителі взяли участь в аграрному страйку.
У 1939 році в селі мешкало 2740 осіб, з них: 2490 українців, 50 поляків, 120 латинників та 80 євреїв[7].
За СРСР Верхня Липиця була газифікована, на території села діяла центральна садиба колгоспу імені С. Кірова.
І дотепер місцеві жителі спеціалізуються на виробництві молока та вівчарстві. У селі є тартак та млин.
Попередні парафіяльні священики: Юліан Барановський (1898-1901), Григорій Сапрука (1904), Іван Мащак (1904-1942), Петро Каблак (помічник, 1914), Микола Мулярчук (помічник, 1934-1935), Тома Бариляк (помічник, 1938), Іван Чикало (1942-1944), Адам Яновський (1944-1960), Павло Соколовський (1960-1973), Іван Макулович (1982-1990), Михаїл Ковалюк (1990-2015).[6]
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Рогатинської міської громади.[8]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рогатинського району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району[9].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1647 осіб, з яких 748 чоловіків та 899 жінок.[10]
Верхня Липиця // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Івано-Франківська область / Ред. кол. тома: Чернов О. О. (гол. редкол.), Бернацек Т. В., Васюта І. К., Владико Н. М., Гараць В. Й., Кайкан П. Ф., Калита В. Д., Кучеров М. К., Мельничук Я. С., Паркулаб В. М., Педашенко Г. М., Правдива Л. М., Синиця О. І., Столярчук В. Я., Сьома О. П., Федорів Є. В., Федорчак П. С., Хвостін М. П. (заст. гол. редкол.), Ясінський А. Л. (відп. секр. редкол.). АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕАН УРСР, 1971. — С. 474.