Вернидуб Петро Данилович

Петро Данилович Вернидуб
Народження1924(1924)
Усатове, Одеська міська рада, Одеська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть26 жовтня 1944(1944-10-26)
Східна Пруссія, Вільна держава Пруссія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняПервомайське
КраїнаСРСР СРСР
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військ артилерія
Роки служби1941–1944
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Звання Лейтенант
Командування144-а стрілецька дивізія
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вернидуб.

Петро́ Дани́лович Верниду́б (нар. 1924(1924) — пом. 26 жовтня 1944) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир вогневого взводу 270-го окремого винищувально-протитанкового артилерійського дивізіону 612-го стрілецького полку 144-ї стрілецької дивізії (5-а армія, 3-й Білоруський фронт), лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

Народився 1924 року в селі Усатове Біляївського району Одеської округи Одеської губернії (нині — Одеський район Одеської області) в селянській родині. Українець. Здобув середню освіту.

До лав РСЧА призваний Приміським РВК міста Одеси 1 липня 1941 року. Закінчив курси молодших лейтенантів і Подольське військове артилерійське училище. На фронті німецько-радянської війни з квітня 1943 року. Воював на Західному, 1-у, 2-у і 3-у Білоруських фронтах. Двічі був поранений. Член ВКП(б) з 1944 року.

Під час наступальних дій в районі сел Жуки і Перевоз (південніше Вітебська, Білорусь) з 26 лютого по 12 березня 1944 року вогневий взвод під командуванням молодшого лейтенанта П. Д. Вернидуба наніс значних втрат супротивнику, знищивши 11 вогневих точок, мінометну батарею й до двох відділень піхоти ворога. Переправивши гармати через річку Лучеса, артилерійським вогнем підтримав наступ стрілецьких підрозділів[1].

В боях за місто Вільнюс (Литва) з 8 по 14 липня 1944 року, перебуваючи зі своїм взводом у бойових порядках піхоти, артилерійським вогнем знищив 12 станкових і ручних кулеметів, 2 спостережних пункти, 2 самохідних гармати й до двох взводів піхоти супротивника, чим сприяв просуванню радянської піхоти вперед. Будучи оточеним супротивником, в рукопашній сутичці знищив 8 ворожих солдатів[2].

В боях у Східній Пруссії 26 жовтня 1944 року поблизу населеного пункту Іукнішкен в районі міста Шталлупенен (нині — місто Нестеров) ворожі автоматники проникли в тил вогневого взводу. Лейтенант П. Д. Вернидуб повів солдат у рукопашний бій, в якому загинув.

Похований у братській могилі в селищі Первомайське Нестеровського району Калінінградської області Росії[3].

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з фашистськими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, лейтенантові Вернидубу Петру Даниловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Також був нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го (22.07.1944) та 2-го (16.08.1944) ступенів, Червоної Зірки (16.03.1944).

Пам'ять

  • Іменем П. Д. Вернидуба названий ліцей в селі Усатове[4].
  • У Музеї 16-ї Артилерійської спецшколи (школа-інтернат №2 Одеси), яку закінчив Герой, є його бюст.

Література

  • «Подвиг во имя жизни: Очерки о Героях Советского Союза, уроженцах Одесской области». / Сост.: Абрамов А. Ф., Бульба А. И. — Одеса: Маяк, 1984, стор. 64-66.

Примітки

  1. ↑ Нагородний лист на нагородження орденом Червоної Зірки. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 28 травня 2015. 
  2. ↑ Нагородний лист на нагородження орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 28 травня 2015. 
  3. ↑ Облікова картка військового поховання.(рос.)
  4. ↑ Усатівський ліцей. Усатівський ліцей (укр.). Процитовано 4 листопада 2022.