Вересаєв Вікентій Вікентійович
Смідович Вікентій Вікентійович, літературний псевдонім Вересаєв (рос. Вересаев Викентий Викентьевич; 4 (16) січня 1867, Тула — 3 червня 1945, Москва) — російський та радянський письменник, за фахом лікар. БіографіяНародився у м. Тулі; 1890 та 1892 працював лікарем у Юзівці. Автор низки повістей, романів, оповідань («Товариші», «Без дороги», «Нові віяння», «На естраді», «Лізар», «В сухому тумані», «На повороті», «В тупику», «Сестри» та ін.), мемуарів «Записки лікаря» (видані українською мовою 1903 у Львові), серії нарисів «Підземне царство» (1892; про життя донецьких шахтарів), історико-літературних праць «Про Достоєвського і Льва Толстого», «Аполлон і Діоніс» (про Ніцше), «Пушкін в житті», «Гоголь у житті»; автор статті «Любити Україну — любити Шевченка» (1939). Українською мовою видані Твори у 2 томах, (1956). 15 травня 1920 року в Коктебелі на дачі Вересаєва відбулась VII обласна (підпільна) конференція РКП(б)[4]. Переклади українською мовою
Література
Джерела
Посилання
|