Верба трав'яна
Верба́ трав'яна́[1] (Salix herbacea)[2] — вид багаторічних рослин родини вербових (Salicaceae), одна з найменших деревних рослин світу. Релікт льодовикового періоду, поширений переважно в північних широтах Євразії та Північної Америки. Вид занесений до Червоної книги України. Формація верби трав'яної занесена до Зеленої книги України.[3][4] ОписЛистопадний сланкий кущ заввишки 6–30 см з підземними пагонами-столонами, хамефіт. Надземні гілки тонкі, голі, у молодому віці їхнє забарвлення жовтувато-буре, у повному розвої вони набувають бурого або майже чорного кольору. Листки зелені, округлі або еліптичні, зарубчасто-зубчасті, 0,5–2,5 см завдовжки, 0,4–2,5 см завширшки, на дуже коротких черешках; зазвичай скупчені по два на кінцях пагонів. Суцвіття — 4–18-квіткові, широко-обернено-яйцеподібні, кінцеві сережки з'являються одночасно з листям. Їхній колір різниться залежно від статі квіток: чоловічі сережки зеленкувато-жовті, жіночі — червоно-пурпурові. Приквіткові луски жовто-зелені, інколи волосисті. Зав'язь гола, на короткій ніжці. Приймочки дволопатеві. Плід — гола конічна коробочка завдовжки 5–6 мм. ПоширенняАркто-альпійський вид, поширений циркумполярно в північних широтах Європи, Азії та Північної Америки, а також локально у горах Сибіру, в Гімалаях, Альпах. В Україні трапляється лише в Карпатах, де невеликі популяції знайдені у гірських масивах Свидовець (гора Близниця), Мармарош (гора Піп Іван), Чорногора (гори Піп Іван, Бребенескул, Шпиці, Мунчел, Ребра, Говерла). Життєвий циклЦвітіння у різних частинах ареалу розтягується з травня по вересень (в Україні триває в червні-липні). Плоди достигають у серпні. Розмножується насінням і вегетативно (укоріненням сланких пагонів). Запилюється вітром, насіння довго зберігає схожість у холодному ґрунті. Відомі природні гібриди цього виду з вербою альпійською та туполистою. ЕкологіяРослина світлолюбна, але й дуже морозостійка, помірно вологолюбна. Росте на гірських схилах і скелястих вершинах в альпійському та субальпійському поясах, на висоті 1500–3200 м над рівнем моря, здебільшого в місцях, де довго затримується сніг.[3] Належить до едифікаторів високогірних фітоценозів. При сприятливих умовах верба трав'яна здатна утворювати чисті та мішані рослинні асоціації зі своїм домінуванням, які відносять до формації верби трав'яної (Saliceta herbaceae): трав'яновербова чиста, рунянково-трав'яновербова.[3][4] Асоціації одноярусні з проективним покриттям 40—60 %, флористично бідні, з пануванням верби трав'яної (20—50 %) та домішкою костриці лежачої, лігустика мутелінового, дзвоників альпійських, осоки зігнутої, ситника трироздільного, куничника волохатого, чорниці, нечуйвітера альпійського, сеслерії голубyватої та ін. Основне флористичне ядро сформоване аркто-альпійськими та альпійськими видами. Моховий покрив утворений рунянкою шестикутною (20 %).[4] ОхоронаВид занесений до Червоної книги України (охоронна категорія: рідкісний).[3] Формація верби трав'яної (Saliceta herbaceae) занесена до Зеленої книги України. Категорія охорони 2 (угруповання з рідкісним типом асоційованості домінуючих видів, в яких домінант є диз'юнктивноареальним реліктом, занесеним до Червоної книги України). Статус охорони: рідкісні угруповання (характеризуються низьким ступенем трапляння і займають незначні площі).[4] Враховуючи невеликі розміри українських популяцій, верба трав'яна залишається уразливою перед витоптуванням і випасанням худоби. Крім заборони випасу худоби в місцях зростання виду, необхідні також моніторингові заходи та убезпечення від дії інших антропогенних факторів, зокрема від рекреації та пожеж.[3][4] Рослина охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, Карпатському національному парку та ботанічній пам'ятці природи «Скелі Близниці» (Закарпаття).[3][4] ЗначенняВид господарського значення не має, але верба трав'яна приносить користь, запобігаючи ерозії малопотужних гірських ґрунтів. Вид має велику наукову цінність, оскільки є реліктом давно минулих холодних кліматичних періодів. Синоніми
Джерела. Примітки
ПосиланняВерба трав'яна [Архівовано 2 січня 2015 у Wayback Machine.] у Червоній книзі України. — Переглянуто 10 січня 2015 р. |