Верба плакуча

Верба плакуча
Пекінська верба в Стамбулі
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Вербові (Salicaceae)
Рід: Верба (Salix)
Вид:
S. babylonica
Біноміальна назва
Salix babylonica

Верба́ плакуча (вавилонська верба, пекінська верба; китайська: 垂柳) лат. Salix babylonica — вид листяних дерев роду верба, що ростуть до 20-25 м заввишки.

Походження

Плакуча верба, картина Клода Моне (1918).

Цей вид верби природно зростає в сухих районах Північного Китаю, проте тисячоліттями також культивується по всій Азії, нею торгували уздовж Шовкового Шляху до південно-західної Азії та Європи.[1][2]

Хоча прикметник «вавилонська» (babylonica) в назві виду і вказує на походження рослини з Вавилону, проте рослина походить з Китаю. Вона потрапила в 1700 роках в Західну Азію з Китаю[3]. Одна гілочка, вплетена в кошик з винними ягодами, була надіслана з Азії в Європу. Кошик викинули, а з гілки виросла перша плакуча верба в Європі[3]. Salix babylonica був описаний і названий по-науковому Карлом Ліннеєм в 1736 році.[4] Прикметник «вавилонська» в назві утворився від нерозуміння Ліннея.

Опис

Дерево висотою 10–12 (18) м, з великою (діаметром до 8–10 м), красивою, плакучою кроною, з довгими (до 5–6 м), тонкими, повислими до землі, гнучкими, жовтувато-зеленими, голими, блискучими гілками. Особливо довгі, плакучі гілки мають жіночі екземпляри дерева. Бруньки маленькі, дуже гострі, буро-зелені. Листя вузько ланцетні, з верхівкою, витягнутої в довге вістря, до основи звужені, довжиною 9 16 см і шириною 1–2,5 см, по краях дрібно-пилчасті. Молоде листя яскраво-зелене, пізніше зверху зелені, слабо блискучі, знизу сизі. Прилистки гострі, від ланцетних до шилоподібних, пилчасті.

Росте швидко, в Південному Криму (Нікітський ботанічний сад) в 10 років досягла висоти 12 м при діаметрах крони 10,5 X12 м та діаметром стовбура 40 см. Добре росте на будь-якому не надто сухому ґрунті, задовільно і на вапняно-глиняному ґрунті, але найкраще розвивається: на глибокому наносному (алювіальній), достатньо вологому (але не на заболоченому) ґрунті.

Застосування

Вавилонська верба краса новітніх з дерев плакучої форми, служить одним з найкращих прикрас навіть в парках Крайнього Півдня, багатих ефектною субтропічною рослинністю. Найкраще використовувати її у вигляді солітерів і невеликими групами (по 2-3 екземпляри) на березі водоймищ або на великій галявині. При саджанні необхідно враховувати ламкість гілок при сильних вітрах і вибирати більш захищене місце.

  • Чоловічі квітки в Salix babylonica
    Чоловічі квітки в Salix babylonica
  • Висячі гілки Salix babylonica
    Висячі гілки Salix babylonica
  • Кора Salix babylonica
    Кора Salix babylonica
  • Листя Salix babylonica
    Листя Salix babylonica

Цікаві факти

  • У Китаї вербу вважали символом пам'яті. Перед розлукою друзі приходили на берег річки і, зірвавши по гілці верби, дарували їх один одному на пам'ять[3]
  • Перед дощем на листках з'являються крапельки, які, часом, капають так часто, що під деревами земля стає мокрою. Звідси і пішла назва — «плакуча»[5]

Примітки

  1. ↑ Flora of China: Salix babylonica [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Germplasm Resources Information Network: Salix babylonica [Архівовано 13 травня 2009 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б в (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  4. ↑ Santamour, F.S. & McArdle, A.J. (1988). Cultivars of Salix babylonica and other Weeping Willows. Journal of Arboriculture 14: 180–184
  5. ↑ О. М. Нікітюк Зелене диво Землі / Педагогічний пошук Науковий журнал [Архівовано 28 липня 2012 у Wayback Machine.]. — № 3(63)/2009. ISSN:2073 — 624X