Веніамін (Зарицький)

Митрополит Веніамін
тимчасовий управитель Скопінською єпархією
з 30 травня 2014
Попередник: Володимир (Самохін)
Митрополит Пензенський та Нижньоломовський
до 1 серпня 2012 — єпископ,
до 26 липня 2012 — Пензенський та Кузнецький
31 травня 2010 — 25 грудня 2013
с 18 вересня 2009 тимчасовий управитель
Попередник: Філарет (Карагодін)
Наступник: Серафим (Домнін)
тимчасовий управитель
Сердобською єпархією
26 липня 2012 — 19 серпня 2013
Попередник: єпархія заснована
Наступник: Митрофан (Серьогін)
Єпископ Люберецький,
вікарій Московської єпархії
14 серпня 2003 — 31 травня 2010
Попередник: вікаріацтво засноване
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Володимир Миколайович Зарицький
Народження: 12 вересня 1953(1953-09-12)
Українська Радянська Соціалістична Республіка село Стодульці, Вінницька область
Смерть: 6 вересня 2023(2023-09-06) (69 років)
Москва, Росія
Священство: 6 квітня 1975
Чернецтво: 27 травня 1977
Єп. хіротонія: 14 серпня 2003

Нагороди:

CMNS: Веніамін у Вікісховищі

Митрополит Веніамин (в миру Володимир Миколайович Зарицький; 12 вересня 1953, село Стодульці, Вінницька область, Україна — 6 вересня 2023) — російський релігійний діяч українського походження.

Єпископ Московського патріархату з титулом «митрополит Оренбургський та Саракташський» (з 2015 р.). У 2013—2015 рр. Митрополит Рязанський та Михайлівський.

Життєпис

Народився в сім'ї робітника.

1970 — закінчив загальноосвітню школу в селі Лука-Барська у Вінницькій області.

5 травня 1973 — послушник у Троїцько-Сергієвій лаврі; з 12 вересня іподиякон єпископа Рязанського та Касимівського Симона (Новікова).

30 березня 1975 — рукопокладений в диякона, 6 квітня — у священика, призначений клириком Преображенського катедрального собору міста Іваново.

8 серпня 1975 — призначений настоятелем Знаменської церкви в селі Красном, Палехського району, Іванівської області.

27 травня 1977 — прийняв чернецтво з іменем преподобного Веніаміна Києво-Печерського (день пам'яті — 13 (26) жовтня). 16 грудня зачислений до клиру Орловсько-Брянської єпархії, призначений настоятелем Христоріздв'яної церкви у місті Болхов Орловської області.

З жовтня 1978 — настоятель храму у селищі Кроми, Орловської області.

У березні 1982 — зведений в сан ігумена із покладенням хреста з прикрасами.

У 1985 — закінчив Московську духовну семінарію.

19 травня 1987 — секретар Орловського єпархіального управління та настоятель катедрального собору; у червні того ж року зведений в сан архімандрита.

З січня 1989 — економ-будівник Іоано-Богословського чоловічого монастиря в селі Пощупове Рязанської єпархії.

У грудні 1990 — призначений до храму колишнього Миколо-Угреського монастиря, який у 1991 був знову відкритий.

З червня 1992 — намісник Миколо-Угреського монастиря.

1998 — відкрив при Миколо-Угреському монастирі Православне духовне училище, яке у 1999 було перетворене на семінарію.

У 2002 — закінчив Московську духовну академію. Захистив дипломну роботу на катедрі морального богослов'я на тему «Життя і праці митрополита Московського та Коломенського Макарія (Невського)».

Архієрейство в МП

7 травня 2003 — єпископ Люберецький, вікарій Московської єпархії, із залишенням посади намісника Миколо-Угрешського монастиря.

13 серпня — архієрейська хіротонія.

6 жовтня 2010 призначений ректором Пензенської духовної семінарії[1].

24 грудня 2010 — звільнений від посади ректора Миколо-Угреської духовної семінарії.

27 грудня 2011 — затверджений на посаді настоятеля (священоархімандрита) Нижньоломіського Казанського Богородицького чоловічого монастиря села Норівка Пензенської області[2].

26 липня 2012 — у зв'язку із розділенням єпархії титул змінений на «Пензенський та Нижньоломівський». Тоді ж призначений головою новоутвореної Пензенської митрополії[3].

1 серпня 2012 у Серафимо-Дівеєвському монастирі єпископ Веніамін у зв'язку з призначенням головою новообраної Пензенської митрополії був зведений в сан митрополита[4].

25 грудня 2013 призначений на Рязанську катедру[5].

Нагороди

  • 1980 — Орден Святого Володимира ІІІ ступеню
  • 1988 — Орден Святого Володимира ІІ ступеню.
  • 2000 — Орден святого благовірного князя Даниїла Московського.
  • 23 вересня 2004 — Орден Дружби (Російська федерація).
  • 30 березня 2005 — Орден преподобного Сергія Радонезького ІІ ступеню (у зв'язку із 30-річчям служіння у священному сані).
  • 14 серпня 2013 — Орден святителя Інокентія, митрополита Московського та Коломенського ІІ ступеню[6]
  • Пам'ятний знак «За заслуги у розвитку міста Пензи» (2013)[7].

Примітки

  1. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 6 октября 2010. Журнал№ 105. Архів оригіналу за 9 жовтня 2010. Процитовано 26 травня 2015.
  2. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 27-28 декабря 2011. Журнал№ 169. Архів оригіналу за 8 квітня 2013. Процитовано 26 травня 2015.
  3. ↑ ЖУРНАЛЫ заседания Священного Синода от 26 июля 2012 года. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 26 травня 2015.
  4. ↑ В день памяти преподобного Серафима Саровского Предстоятель Русской Церкви совершил Литургию в Серафимо-Дивеевском монастыре и возглавил хиротонию архимандрита Питирима (Творогова) во епископа Душанбинского и Таджикистанского [Архівовано 3 серпня 2012 у Wayback Machine.].
  5. ↑ Журналы заседания Священного Синода от 25 декабря 2013. Журнал№ 126. Архів оригіналу за 3 жовтня 2018. Процитовано 26 травня 2015.
  6. ↑ Патриаршее поздравление митрополиту Пензенскому Вениамину с 10-летием архиерейской хиротонии. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 26 травня 2015.
  7. ↑ Памятный знак «За заслуги в развитии города Пензы» [Архівовано 11 червня 2015 у Wayback Machine.], официальный сайт Пензенской городской Думы

Посилання