Свою незалежну наукову кар'єру Брюстер розпочала у Каліфорнійському університеті в Ірвайні, де вивчала групи населення, які перебували під загрозою невідповідного лікування раку та його наслідків. Вона розглянула, як стандарт медичного обслуговування впливає на результати лікування людей з раком шийки матки, і продемонструвала, що дисплазію шийки матки можна вилікувати за один візит, подолавши ризики пов'язані з лікуванням груп високого ризику[6]. Брюстер очолювала програму Національного інституту раку: за нею жінки з низьким рівнем доходу проходили обстеження на рак шийки матки, що покращило лікування та показники подальшого спостереження[3]. У 2007 році вона стала директором програми онкологічних стипендій університету[7].
У 2008 році Брюстер приєдналася до Університету Північної Кароліни в Чапел-Гілл, де її призначили директором Центру досліджень жіночого здоров'я[7][8]. Вона виявила бактерії в жіночих яєчниках і фаллопієвих трубах, частині статевого тракту, яка раніше вважалася стерильною[9]. Брюстер також показала, що у жінок з раком яєчників популяція бактерій відрізняється від популяції жінок без раку, що вказує на те, що ці бактерії можуть впливати на прогресування раку[9][10]. Вона очолювала Комітет з профілактики та боротьби з раком[3].
Вибіркові праці
Серед її публікацій:
Association between endometriosis and risk of histological subtypes of ovarian cancer: a pooled analysis of case–control studies[11]
A genome-wide association study identifies susceptibility loci for ovarian cancer at 2q31 and 8q24[12]
Diabetic neuropathy, nerve growth factor and other neurotrophic factors[13]
