Велосипедний мотокрос

Велосипедний мотокрос, веломотокрос або BMX Racing (англ. Bicycle MotoCross, «велосипедний мотокрос») — одна з дисциплін велосипедного спорту. Для цієї дисципліни використовується однойменний тип велосипеда — BMX.

ІСТОРІЯ

Велосипед BMX виник у Каліфорнії наприкінці 1960-х років на піку популярності змагань з мотокросу – типу позашляхової їзди на мотоциклах. Внаслідок того, що молодь прагнула наслідувати спортсменів з мотогонок, вони модифікували свої велосипеди для ґрунтових трас для мотокросу.[1] Насправді, велосипеди BMX були розроблені, щоб залучити більше людей у мотокрос, але незабаром він перетворився на окремий вид спорту.

На початку 70-х з'явився орган управління велосипедним мотокросом BMX в США. Про цю подію прийнято вважати офіційним стартом ВМХ, а після цього вид спорту був також представлений і на інших континентах, серед них в Європі в 1978 році.

У жовтні 2003 року на черговому конгресі Міжнародного союзу велосипедистів оголошено, що Міжнародний олімпійський комітет (МОК) включить ВМХ в програму Літніх Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні. На цих іграх він був представлений однією чоловічий і однієї жіночої дисциплінами. Першими Олімпійськими чемпіонами стали Маріс Штромбергс з Латвії і Анна-Кароліна Шоссон з Франції.

У квітні 1981 року було заснована Міжнародна Федерація ВМХ (IBMXF) і перший чемпіонат світу проведено в 1982 році, це майже на 10 років раніше першого чемпіонату світу з гірського велосипеда. ВМХ швидко поширився як унікальна спортивна дисципліна і після закінчення декількох років мав більше ознак велоспорту, ніж мотокросу. Таким чином, з кінця січня 1993 ВМХ був включений в Міжнародний союз велосипедистів.

BMX, що з'явився як розвага та хобі, сьогодні – це особливий світ з великою кількістю субкультур і течій. BMX є частиною Міжнародної Спілки Велосипедистів (Union Cycliste Internationale, UCI), а також бере участь на Олімпійських іграх із професійними гонщиками та командами.

BMX напрямки

Стріт (Street)

Найбільш популярний та креативний вид БМХ. Вуличні бейміксери катають міськими вулицями і виконують трюки, використовуючи міські споруди та архітектуру як скейт-парк. З парапетів, підвищень, впадин, трамплінів, сходинок виконуються різні віпові (прокрути, англ. whip в ВМХ — прокрут), спінові (обертальні, англ. spin — обертання) трюки, на рейлах, гранях, перилах — грайндові (англ. grind — лязг, скрегіт, в ВМХ — ковзання на пегах) трюки. Стріт - це один з найвидовищніших стилів, тому й найбільш травматичний. Більшість райдерів катають без захисного спорядження, намагаючись також виконувати складні комбінації трюків.

Парк (Park)

Парк (ВМХ-парк або Скейт-парк) — катання у спеціально збудованому просторі з різними елементами архітектури. Елементами є спеціальні пристосування з найкращими умовами для виконання трюків — це хафпайпи, мінірампи, квотерпайпи, джампбокси, грані, пули, стіни, пайни та ін.

Дьорт (Dirt)

Катання на земляних насипах із трамплінами. Трампліни зроблені із землі, або з соломи, зверху покритої землею. Кожний трамплін складається з декількох частин — це зліт і приземлення. Також часто між злетом і приземленням існує невелике провалля. Приземлення вище по рівню, ніж злітна частина. В правильно зведеній трасі в райдера немає потреби крутити педалі, він підлітає на трампліні й при приземленні набирає достатню швидкість для наступного стрибку. Це досягається за рахунок підбирання правильної відстані між трамплінами, а також відстані між ділянками злету й приземлення.

Верт (Vert)

Походить від слова "вертикальний". Райдери змагаються на високих U-подібних рампах із вертикальними стінами. Досвідчені райдери здатні вистрибувати на висоту 3-4 метри над рампою.

Один з найскладніших та найекстримальніших видів катання. Трюки виконуються виключно в повітрі після вильоту з хафпайпу, також є декілька з використанням рейлів (труб на стиках майданчика зі спуском хафпайпу). В цьому виді використовуються найбільші хафпайпи, звичайно висотою від 2.5-3.5 метрів у висоту, але бували й більшого розміру. Найбільша з усіх рамп, заввишки 9 метрів, була використана у змаганнях з дерту на X-Games.

Райдери їдуть вверх й підлітають з однієї поверхні, роблять у повітрі трюк або на рейлах, приземлюються на цю ж поверхню і їдуть на іншу сторону рампи там роблять теж саме.

Флетленд (Flatland)

Цей вид дуже сильно відрізняється від інших. Оскільки усі трюки є балансові і виконуються на абсолютно рівній поверхні. Суть полягає в утриманні рівноваги у будь-якій позиції велосипеду і райдера відносно один одного, багато людей називають цей стиль «танець на велосипеді». Виконуються виключно в площині велосипеду на рівних майданчиках, при чому від того наскільки рівний майданчик залежить якість, складність і швидкість виконання трюків. Якщо райдери інших стилів можуть легко переходити з одного стилю в інший, то райдери Флетленду такої можливості не мають, в них повністю все інше. Починаючи від велосипеду, закінчуючи навичками райдерів.

Рейсинг (Racing)

Це одна з наймолодших та видовищних дисциплін у велоспорті. Спортсмени змагаються один з одним на трасі, обладнаній трамплінами, віражами та перешкодами. Це кільцеві гонки з асфальтованими чи грязьовими трасами. BMX Racing змагання з'явилися у програмі Олімпійських ігор у 2008 році.[2]

BMX-рейсинг є початковим стилем, з якого пішли всі інші підстилі БМХ. Траси для BMX-рейсингу подібні до мотокросових трас, але пристосовані для велосипедів: великі земляні трампліни, «верблюди» (різновид трампліну), щітки (послідовність купин) та контрнахили. Доволі часто BMX-рейсери мають серйозні травми через велику швидкість їзди по треку. Вже 40 років існує цей вид екстремального велоспорту, але на сьогодні він не найпопулярніший, поступається стриту та дерту.

Фрістайл (Freestyle)

Велофрістайл сформувався в кінці 70-х — на початку 80-х років в Іспанії. Почали створювати спеціальні велосипеди, щоб на них тренувались діти. Проте незабаром велофрістайл став самостійним видом спорту. Він розпочав стрімко розвиватися, проводили різні змагання. У наш час проводяться світові змагання. Основні центри фрістайлу — Франція, Іспанія, Англія і деякі інші країни Європи. Зростає рівень спортсменів і ставляться небувалі рекорди: такі, як стрибок з місця через планку на висоті 135 см, стрибок з розгону на перешкоду висотою 176 см і багато іншого.

Примітки

  1. ↑ Як покращити свій BMX-велосипед? ТОП-поради від професіоналів.
  2. ↑ Огляд BMX та Dirt велосипедів. velopuls.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 березня 2022. Процитовано 19 січня 2022.

Посилання