|
Великомасштабна структура простору-часу
Великомасштабна структура простору-часу (англ. The Large Scale Structure of Space-Time) — книга про теоретичну фізику простору-часу, написана Стівеном Гокінгом і Джорджем Еллісом. Вперше опублікована 1973 року видавництвом Кембриджського університету. У цій книзі обсягом 384 сторінки Гокінг і Елліс намагаються описати сутність простору як цілого, а також розкрити природу нескінченного розширення Всесвіту і утворення чорних дір. Автори використовують диференціальну геометрію для вивчення наслідків загальної теорії відносності Ейнштейна, однак отримані результати справедливі також і в інших метричних теоріях гравітації, в яких гравітаційна взаємодія має завжди притягальний характер. Глобальні методи дослідження простору-часу, систематично викладені в монографії, використовуються для вивчення сингулярностей і дефектів простору-часу, зокрема, для отримання теорем про сингулярність[ru]. Гокінг писав цю книгу, бувши постдоком у Кембриджському університеті, ґрунтуючись на своєму есе 1966 року «Сингулярності і геометрія простору-часу» (англ. Singularities and the Geometry of Spacetime)[1], відзначеному премією Адамса[2]. У пізнішій «Короткій історії часу» 1988 року він описує книгу Великомасштабна структура простору-часу як «украй технічну» і незрозумілу для пересічного читача, навіть з науковою підготовкою[3]. Нині ця книга вважається класичною книгою з загальної теорії відносності[3][4], а також видатною монографією математичного напряму опису лоренцевої геометрії в цілому[5]. Її перевидано багато разів. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
