«Велике життя. 2 серія» — російський радянський художній фільм режисера Леоніда Лукова. Фільм знятий на кіностудії ім. М. Горького в 1946 році і є продовженням першої частини фільму, знятої в 1939 («Велике життя»). Стрічка зазнала нищівної критики з боку радянського партійного керівництва й особисто Йосипа Сталіна[3], і її було випущено в прокат тільки по смерті вождя, в 1958 році. У 1963 році, в часи «хрущовської відлиги»[4] Луков змонтував «нову режисерську версію»[5], з якої вилучив усі фрагменти, де було показано (портрет у кадрі) або згадано (у тексті) Сталіна, а також скоротив дві виконані Марком Бернесом пісні до одного куплета кожну.
Марк Бернес виконує пісні «Наша любовь» (М. Богословський — В. Агатов) і рос.«Три года ты мне снилась» (М. Богословський — О. Фатьянов)
Сприйняття
Оргбюро ЦК ВКП (б) заборонило випуск фільму та доручило Секретаріату ЦК «розробити проєкт постанови ЦК ВКП(б), який викладає мотиви заборони фільму»[3].
За постановою, друга серія фільму «Велике життя» має багато недоліків, з-поміж яких вказувалися: невідповідність назви змісту через малий масштаб подій, «примітивне зображення всілякого роду особистих переживань і побутових сцен»; зображення відбудови Донбасу без висвітлення керівної ролі держави в цьому процесі та підтримки нею ініціатив робітників; негативний образ партробітників, які можуть виключити зі своїх лав ініціативних людей; ігнорування життя солдатів і партизанів: «про війну, яка була в той час у розпалі, говориться, як про віддалене минуле»; зображення висування на керівні посади некомпетентних людей, ігнорування інтелігенції, створеної радянською владою, «проповідування відсталості, безкультур'я та невігластва», «бездушно-знущальне ставлення до молодих робітниць, прибулих на Донбас»; слабка зв'язність сюжету; «неправильне використання талановитих артистів» через безглузді та примітивні побутові сцени[6].
Йосип Сталін особисто виступав із критикою другої серії «Великого життя», а також продовження «Івана Грозного» та «Адмірала Нахімова». Щодо фільму Леоніда Лукова Сталін сказав, що «процес відновлення Донбасу займає лише одну восьму частину, і дано все це в іграшковій, сміховинній формі», де не показано роль механізації праці. Він похвалив акторську гру, але висловив своє незадоволення персонажами й зображеними умовами їхнього життя. Сталін постановив, що таке становище, «може бути, має місце подекуди, але це нетипово» і показувати таке не можна людям, які можуть поїхати на справжнє відновлення Донбасу. Він висловив думку, що фільм можна виправити видаленням деяких сцен і додаванням нових, але сумнівався в легкості переробки фільму[3].
↑Постановление Оргбюро ЦК ВКП(б) о кинофильме «Большая жизнь». 4 сентября 1946 г. // РЦХИДНИ. Ф. 17. Оп. 116. Д. 277. Л. 30-34. Подлинник. Машинопись. Опубликовано: Культура и жизнь. 1946. 10 сентября; Литературная газета. 1946. 14 сентября.