Вейн Веслі Рейні (англ.Wayne Wesley Rainey; народився 23 жовтня1960, Дауні, Каліфорнія, США) — колишній американський мотогонщик, триразовий переможець чемпіонату світу з шосейно-кільцевих мотоперегонівMotoGP у класі 500сс (1990-1992). Його кар'єра раптово обірвалася у 1993 році, коли на Гран-Прі Італії він зазнав аварії, внаслідок якої залишився прикутим до інвалідного візка на решту життя. Після цього деякий час був власником та менеджером команди MotoGP.[1]
Вейн народився 23 жовтня 1960 року в передмісті Лос-Анджелеса місті Дауні у спортивній сім'ї. Його батько, Сенді, був гонщиком картингу. У віці 6-и років Рейні почав їздити на міні-байкуHonda. В дитинстві він часто відвідував знаменитий Ascot Park, де проводились змагання по спідвею. Там його кумиром став Девід Алдана за «дикий» стиль їзди.
Також Вейн у дитинстві він займався в школі «California Superbike School», заснованій мотогонщиком і тренером з мотоспорту Кейтом Коуді.
MotoGP
Виступаючи наприкінці 1980-х і початку 1990-х років, Рейні тричі виграв Гран-Прі в класі 500 куб.см, виступаючи за команду Yamaha, та один раз виграв змагання Daytona 200. Стиль його водіння характеризувався як спокійний і розважливий. Але в 1993 році, пішовши у великий відрив від переслідувачів, він потрапив в аварію на Гран-Прі Італії в Мізано і зламав собі хребет, через що опинився паралізованим.
1989
Сезон ознаменувався боротьбою двох легендарних американських мотогонщиків: Вейна Рейні на Yamaha та Едді Лоусона на Honda. Рейні захопив лідерство у загальному заліку з другої гонки сезону, яке закінчилось за три гонки до завершення чемпіонату, в Швеції, коли він допустив помилку і зазнав аварії, давши Лоусону можливість відіграти відставання. Доля титулу вирішувалась у заключному Гран-Прі сезону, яке відбувалося у Гоянії в Бразилії. Лоусон виборов друге місце в боротьбі з Рейні і Кевіном Швантсом, який виграв гонку, і став чемпіоном, тоді як Рейні фінішував у гонці третім і зайняв друге місце в загальному заліку.[2]
1992
З першої гонки чемпіонату лідерство захопив австралієць Мік Дуейн на Honda. Під час практики на восьмому етапі сезону, Гран-Прі Нідерландів, він отримав серйозні травми в результаті аварії; до того часу у нього був 65-очковий відрив від Вейна Рейні, який виступав на Yamaha. Дуейн пропустив чотири гонки і до останнього етапу Рейні зміг скоротити своє відставання від лідера до двох очок. Завершальне Гран-Прі сезону відбувалось на К'яламі в Південній Африці. Незважаючи на героїчні зусилля Дуейна, який ще відчував наслідки отриманих травм, він зміг фінішувати лише шостим, тоді як Рейні закінчив гонку третім, і втретє став чемпіоном світу.[2]
Це був перший випадок у 43-річній історії MotoGP коли чемпіоном став спортсмен, який до фінальної гонки не був лідером у загальному заліку.[2]
Вейн Рейні у своїй кар'єрі в «королівському класі»MotoGP стартував у 83 гонках, 64 з них закінчив на подіумі, що становить 77,1%. За цим показником він є найкращим гонщиком за весь час проведення змагань.[5]
Іменем Вейна Рейні названо поворот №9 на трасі Лагуна Сека[6]
Примітки
↑Wayne Rainey. motorcyclemuseum.org (англ.) . AMA Motorcycle Hall of Fame. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 10.09.2014.