|
Вейн Рейні
Вейн Веслі Рейні (англ. Wayne Wesley Rainey; народився 23 жовтня 1960, Дауні, Каліфорнія, США) — колишній американський мотогонщик, триразовий переможець чемпіонату світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів MotoGP у класі 500сс (1990-1992). Його кар'єра раптово обірвалася у 1993 році, коли на Гран-Прі Італії він зазнав аварії, внаслідок якої залишився прикутим до інвалідного візка на решту життя. Після цього деякий час був власником та менеджером команди MotoGP.[1] Кар'єраДитинствоВейн народився 23 жовтня 1960 року в передмісті Лос-Анджелеса місті Дауні у спортивній сім'ї. Його батько, Сенді, був гонщиком картингу. У віці 6-и років Рейні почав їздити на міні-байку Honda. В дитинстві він часто відвідував знаменитий Ascot Park, де проводились змагання по спідвею. Там його кумиром став Девід Алдана за «дикий» стиль їзди. Також Вейн у дитинстві він займався в школі «California Superbike School», заснованій мотогонщиком і тренером з мотоспорту Кейтом Коуді. MotoGP Виступаючи наприкінці 1980-х і початку 1990-х років, Рейні тричі виграв Гран-Прі в класі 500 куб.см, виступаючи за команду Yamaha, та один раз виграв змагання Daytona 200. Стиль його водіння характеризувався як спокійний і розважливий. Але в 1993 році, пішовши у великий відрив від переслідувачів, він потрапив в аварію на Гран-Прі Італії в Мізано і зламав собі хребет, через що опинився паралізованим. 1989Сезон ознаменувався боротьбою двох легендарних американських мотогонщиків: Вейна Рейні на Yamaha та Едді Лоусона на Honda. Рейні захопив лідерство у загальному заліку з другої гонки сезону, яке закінчилось за три гонки до завершення чемпіонату, в Швеції, коли він допустив помилку і зазнав аварії, давши Лоусону можливість відіграти відставання. Доля титулу вирішувалась у заключному Гран-Прі сезону, яке відбувалося у Гоянії в Бразилії. Лоусон виборов друге місце в боротьбі з Рейні і Кевіном Швантсом, який виграв гонку, і став чемпіоном, тоді як Рейні фінішував у гонці третім і зайняв друге місце в загальному заліку.[2] 1992З першої гонки чемпіонату лідерство захопив австралієць Мік Дуейн на Honda. Під час практики на восьмому етапі сезону, Гран-Прі Нідерландів, він отримав серйозні травми в результаті аварії; до того часу у нього був 65-очковий відрив від Вейна Рейні, який виступав на Yamaha. Дуейн пропустив чотири гонки і до останнього етапу Рейні зміг скоротити своє відставання від лідера до двох очок. Завершальне Гран-Прі сезону відбувалось на К'яламі в Південній Африці. Незважаючи на героїчні зусилля Дуейна, який ще відчував наслідки отриманих травм, він зміг фінішувати лише шостим, тоді як Рейні закінчив гонку третім, і втретє став чемпіоном світу.[2] Це був перший випадок у 43-річній історії MotoGP коли чемпіоном став спортсмен, який до фінальної гонки не був лідером у загальному заліку.[2] Після гонокВейн Рейні не здався і протягом декількох років був менеджером команди Marlboro Yamaha. У 2007 році його ввели до Міжнародної зали слави автоспорту. У 2014 році стало відомо про наміри Вейна запустити нову серію мотогонок — «MotoAmerica», яка має стати аналогом чемпіонату MotoGP на території США та Канади. У цьому він отримав підтримку Міжнародної мотоциклетної федерації (FIM), Американської мотоциклетної асоціації (AMA) та безпосередньо Dorna Sports (промоутера MotoGP).[3][4] Статистика виступівMotoGPСистема нарахування очок, яка діяла у 1969-1987 роки:
Система нарахування очок, яка діяла у 1988-1992 роки:
Система нарахування очок, яка діяла з 1993 року:
В розрізі сезонів
Цікаві факти
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
