У 1944 році із родиною емігрував на Захід. Перебував у Словаччині, працював у Ліберцях (1945—1946 роки). Потім переїхав до Мюнхена (1946—1949 роки), був проповідником, радником о. М. Вояковського. Помер 8 березня 1949 року, похований у Мюнхені.
Творчість
Автор поетичних збірок «З війни» (1920), «Хуртовина» (1921), «Клонюсь» (1926), «Дзвонять дзвони» (1933 р.; усі видані у Львові[1]); повісті «Верховина» (1938), драми «Убите щастя» (1938), філософсько-публіцистичних праць «Українські хрестоносці» (1948), «Релігія і життя» (1948), «Післанництво українського народу» (1949), неопублікованої збірки «Балади про білі листи».
Окремі публікації:
Лімниченко В. Білій Пані… — Прудентопіль : Видавництво оо. Василіян, 1977. — 219 с.
Мельник В. Українські хрестоносці. — Мюнхен, 1948. — 64 с.
О. Василь Мельник (Василь Лімниченко). Релігія і життя (поезія, проза, драма, публіцистика, релігійні статті) / За заг. ред. проф. Р. Гром'яка. — Тернопіль, 1999. — 830 с.
Примітки
↑ абвгГоловин Б., Пиндус Б., Щербак Л. Лімниченко Василь… — С. 372.
Гром'як Л. Отець Василь Мельник — письменник Василь Лімниченко // О. Василь Мельник (Василь Лімниченко). Релігія і життя (поезія, проза, драма, публіцистика, релігійні статті) / За заг. ред.проф. Р. Гром'яка. — Тернопіль, 1999. — С. 783—819.
Дмитрів І. Художня трансформація образів-символів святості у поетичній спадщині о. Василя Мельника-Лімниченка // Актуальні проблеми сучасної філології. Збірник наук. праць. — Рівне, 2005. — Вип. 15. — С. 96—103.
Назарко І. Український хрестоносець // Лімниченко В. Білій Пані… — Прудентопіль : Вид-во оо. Василіян, 1977. — С. 15—24.
Полєк В. Т. Лімниченко Василь // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 187.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.