Василенко Костянтин Прокопович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Василенко.
Василенко Костянтин Прокопович
Народився2 квітня 1877(1877-04-02) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Російська імперія
Померлипень 1941 Редагувати інформацію у Вікіданих (64 роки)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 УНР Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, громадський діяч, політик, редактор
Alma materЮридичний факультет Київського університету Святого Володимира (1902) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяМеншовики Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоProkop Ivanovich Vasilenkod Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриВасиленко Микола Прокопович Редагувати інформацію у Вікіданих

Костянтин Прокопович Василенко (2 квітня 1877(18770402) — липень 1941) — журналіст, громадський та політичний діяч. Один із лідерів київських меншовиків, член Української Центральної Ради. Брат Миколи Прокоповича Василенка

Біографія

Народився в місті Київ. Закінчив юридичний факультет Київського університету (1902). Студентом долучився до соціал-демократичного руху. Від 1897 — член київського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», брав участь у виданні «Рабочей газеты», підготовці I з'їзду РСДРП. Після II з'зду РСДРП (1903) — меншовик, провідний діяч Київського комітету партії, редактор журналу «Вперед». 1903-05 — на засланні. По поверненні працював у газеті «Киевское слово» (1905), «Киевские отклики» (1906); 1907 — редактор журналу «Друг народа». 1908-18 — співробітник, завідувач міжнародного відділу, з 1910 — член редколегії й помічник редактора газети «Киевская мысль», 1917 — редактор газети «Рабочее знамя». Від травня 1917 до січня 1918 — голова Київського обласного комітету РСДРП (меншовиків), гласний Київської міської думи. Від червня 1917 до квітня 1918 — член Малої ради, з 8 серпня 1917 — член Української Центральної Ради. 12 вересня 1917 по 2 жовтня 1917 — генеральний секретар праці УЦР. 12 жовтня 1917 по 17 листопада 1917 — комісар Тимчасового уряду в Києві. У січні 1918 вийшов із партії й припинив політичну діяльність. 1919 — конторник Київського народного університету, відповідальний редактор газети «Киевская жизнь». 1921 працював в Одеському губернському статистичному бюро, 1922-23 — постійний співробітник Комісії звичаєвого права ВУАН. У 1923 заарештований у справі «Київського обласного центру дії» і засуджений до 10 років суворої ізоляції. Утримувався в Лук'янівській в'язниці у Києві, 1929-32 — засланий до Сибіру. 30 травня 1938 знову його заарештовано і засуджено до 5 років ув'язнення. У липні 1941, ймовірно, розстріляний органами НКВС у м. Вінниця. Реабілітований 1991.

Вшанування пам'яті

25.12.2015 р. Вінницька міська рада своїм рішенням № 71 перейменувала вулицю 30-річчя Перемоги на вулицю Костянтина Василенка[1]

Примітки

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

  • Статті. Спогади. Листування, ч. 1-2. К., 2002.
  • Дело Киевского Областного Центра Действия. Стенографический отчет. Март-апрель 1924 г. Х., 1927;
  • Мошинский И. Н. (Юзеф Канарский). На путях к Первому съезду РСДРП (90-е годы в киевском подполье). М., 1928;
  • Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь, т. 5, вып. 2. М., 1933;
  • Новицкий в. Д. Из воспоминаний жандарма. М., 1991; Вороненко в. В. та ін. Микола Прокопович Василенко. К., 1992;
  • Жертвы репрессий. К., 1993;
  • Єфремов С. О. Щоденники, 1923—1929. К., 1997;
  • Пристайко в. І. та ін. Шлях на Соловки. «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ», 1997, № 1;
  • Українська Центральна Рада. Документи і матеріали, т. 1-2. К., 1996-97;
  • Верстюк в. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998.

Посилання